Финальной чертой в конфликте между Портой и Россией стало подписание Сан-Стефанского мирного договора. Это произошло 3 марта (по старому стилю – 19 февраля) 1878 г. Условия договора закрепили за Россией следующие завоевания:
Обширные территории на Закавказье, в том числе крепости, Каре, Баязет, Батум, Ардаган.Войска России на два года продолжали оставаться в Болгарии на 2 года.Империя получила назад Южную Бессарабию.В выигрыше оказались Босния и Герцеговина, Болгария, получившие автономию. Болгария стсла княжеством, которое стало вассалом Турции. Но это была формальность, поскольку руководство страны проводило собственную внешнюю политику, формировало правительство, создало войско.
Черногория, Сербия и Румыния стали полностью независимыми от Порты, которая обязывалась выплатить большую контрибуцию России. Император Александр Второй отпраздновал победу очень шумно, раздавая своим ближайшим родственникам награды, имения, статусы и должности в правительстве.
Греція займає особливе місце серед держав стародавнього світу. Навіть через багато тисячоліть наукові досягнення видатних людей цієї невеликої держави вражають своєю величчю, а її культурні цінності є величезним внеском у скарбницю всієї світової культури.
Отже, перенесемося на південь Балканського півострова і острова Егейського моря, де і розташовувалася стародавня Греція.
Якою була давня Еллада
У ті далекі часи, та й понині греки називають свою батьківщину Елладою. Знайомство з еллінами ми почнемо з періоду найвищого розквіту їх держави. А він припав на V-IV століття до нашої ери.
Доповідь про Стародавню Грецію.
Грецької держави, як такого тоді не існувало. Греки проживали в полісах – численних абсолютно розрізнених містах-державах. Кожне з цих міні-держав було стурбоване лише власним благополуччям. І між собою вони перебували в постійних чварах. Загальним у них був лише мову, та боги, яким поклонялися.
Жителі полісів ділилися на дві групи – громадяни і раби. Кожен громадянин мав право власності на землю. Це дозволяло йому не тільки обробляти землю, а й займатися скотарством. Заняття сільським господарством забезпечували цілком пристойний дохід для утримання сім’ї.
Головним джерелом поповнення чисельності рабів була війна. Вони були не тільки позбавлені права власності на землю та знаряддя праці, а й самі були безсловесними і абсолютно безправними знаряддями праці.
У кожному полісі діяв принцип самозабезпечення, по суті, натуральне господарство. Всі потреби громадян цілком забезпечувалися в межах рідного поліса. Це надавало його громадянам почуття впевненості та незалежності.
Незабаром до громадян, зайнятим у сільському господарстві, додалися ремісники, які освоюють використання заліза. У їхньому середовищі постійно вдосконалювалися технології обробки заліза і бронзи, виготовлення зброї та обладунків. З’явилися майстри з лиття статуй, кораблебудівники, малярі, художники.
Стародавні кораблі і галери.
Афіни – колиска демократії
Головним містом Греції, її культурним та інтелектуальним центром в той час були Афіни. Саме тут сформувалися основні демократичні принципи соціального устрою полісів. Вони полягали в наступному:
Всі корінні громадяни полісів входили в цивільний колектив. Верховна влада належала народним зборам колективу. Він був дорадчим і законодавчим органом своєї міської громади. Закони приймалися простою підняттям рук присутніх. Всі рішення, що стосуються життя, побуту і оборони міста приймалися колективно. Кожен громадянин міг висловити свою думку і міг бути обраним на будь-яку посаду, окрім воєначальника.
Виконавча влада була зосереджена в руках обраних народними зборами посадових осіб – магістратів, які входили до ради п’ятисот. Цей орган вирішував всі поточні справи і готував матеріали для розгляду на народних зборах.
Виборний суд в Афінах.
Вища судова влада (геліея) стежила за виконанням законів, розглядала поточні спірні справи. Геліея також була виборною, її основним призначенням був захист прав громадян. Інформацію по цій темі ви знайдете на сторінках нашого сайту за посиланням.
Всі перераховані органи влади були підзвітні громадянам свого поліса.
Поступово удосконалюються норми поведінки стали основою громадянського права Афін. Подібна соціальна ієрархія поширилася і на інші грецькі поліси. Афінська демократія, проіснувавши близько 250 років, поступово занепадає.
Але чому саме в стародавній Греції зародилися основні демократичні принципи, що увійшли пізніше в моделі пристрою інших держав? Цьому сприяла невелика територія міста-держави, яка давала можливість кожному повноправного громадянину брати особисту участь у народних зборах. До того ж їх число обмежувалося наявністю або відсутністю земельної ділянки, що належав громаді. Праця рабів звільняв громадян від важкої повсякденної роботи, дозволяючи їм використовувати вільний час для участі в державних справах.
Культурна спадщина давніх еллінів
Греки залишили світові не тільки передові принципи суспільний лад, але і подарували багату культурну спадщину.
наука
Саме грецьким філософам ми зобов’язані найважливішими відомостями про світобудову, які і понині використовуються в науці. Ось деякі імена з цієї славної плеяди:
Первым указом нового Императора был указ о престолонаследие, согласно которому, после смерти монарха, власть переходит к старшему представителю его мужского потомства, а при отсутствии таковых – к брату или его сыновьям.
Этот указ остановил период дворцовых переворотов, вследствие которых престол занимали в большинстве случаев женщины.
Император Павел I смог значительно улучшить состояние армии. Благодаря строгой армейской дисциплине, он контролировал не только рядовых солдат, но и генералов.
В период правления Екатерины, довольно распространенным было то, что военные имеющие высокие чины и звания сидели дома и посещали светские рауты, и на полях сражения ни разу в жизни не были замечены. Таких офицеров Павел отсылал в Сибирь, лично срывая с них эполеты.
Так как Императрица Екатерина была знатной ценительницей лоска, красоты и дорогих вещей, Император Павел I фактически полностью изъял это с жизни общества. Он ввел запрет на ввоз с Европы книг, нот. Молодым людям запрещено было уезжать учиться за границу.
Император регулировал все сферы жизни общества, некоторые его указания доходили до абсурда: четко регламентировалось какие платья нужно носить женщинам, во сколько вся империя должна ложиться спать и какие книги читать.
Император запретил в стране танцевать вальс и носить шляпы—цилиндры. Это было вызвано тем, что ему лично очень не нравилась Англия. Нарушения любого запрета несло за собой возможность быть арестованным.
Естественно, общество, еще сохранившее в памяти эстетизм Екатерины Великой, было крайне возмущенно такой политикой. Антипатия со стороны народа значительно ускорила момент свержения Павла.
Внешняя Политика Павла
В ведении внешней политике, Павел в отличие от Екатерины руководствовался не интересами государства, а своими личными мотивами. Так ненависть к Англии вылилась в ряд военных действий во главе с опальным полководцем Суворовым, которому удалось освободить территорию Северной Италии от французской эмансипации.
После захвата Мальты английской армией, Павел создал антианглийскую коалицию, для ее освобождения, так как на этот момент он уже обладал званием великого магистра Мальтийского ордена. В 1800 году Павел начал планировать совместные военные походы на Индию, чтобы освободить их от английской власти.
Не смотря на свою открытую ненависть к праздному образу жизни Франции, Павел I испытывал необъяснимую симпатию к Людовику XVIII. Император регулярно передавал ему дорогостоящие подарки и всячески пытался наладить дружеские отношения. В этом вся парадоксальная двойственность личности Императора.
Павел I не смог оказать значительного влияния на последующую культуру и социальную жизнь русского общества. Сразу же после его смерти, старый привычный уклад жизни вернулся. Основная заслуга Павла – это создание сильной армии, с которой в дальнейшем Александр первый стол противостоять армии Наполеона.