Начало складывания всероссийского рынка. Во второй половине XVII в. четко определились сельскохозяйственные и промысловые районы страны. Центр и Север поставляли рожь и овес, Юг — пшеницу. Отдельные районы специализировались на овощных и садовых культурах. Скотоводство активнее развивалось на лугах Средней Волги и Оки рыболовы Нижней Волги и Каспия снабжали значительную часть России рыбой. С юга привозили красную рыбу, стерлядь, икру. С соляных варниц Нижнего Поволжья и Приуралья везли соль. В северные и засушливые южные районы страны поставлялись продукты сельского хозяйства. Это содействовало развитию рыночных отношений в стране. Именно в рыночной сфере ослаблялись крепостнические узы, появлялись антикрепостнические тенденции
Козацтво виникло на південноукраїнських землях - на території від середнього Подніпров'я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.
Причини виникнення
- Наявність в українському суспільстві окремих в вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.
Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.
Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.
В окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.
Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.
Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.
Начало складывания всероссийского рынка. Во второй половине XVII в. четко определились сельскохозяйственные и промысловые районы страны. Центр и Север поставляли рожь и овес, Юг — пшеницу. Отдельные районы специализировались на овощных и садовых культурах. Скотоводство активнее развивалось на лугах Средней Волги и Оки рыболовы Нижней Волги и Каспия снабжали значительную часть России рыбой. С юга привозили красную рыбу, стерлядь, икру. С соляных варниц Нижнего Поволжья и Приуралья везли соль. В северные и засушливые южные районы страны поставлялись продукты сельского хозяйства. Это содействовало развитию рыночных отношений в стране. Именно в рыночной сфере ослаблялись крепостнические узы, появлялись антикрепостнические тенденции