Відповідь:
Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.
Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство
І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.
З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]
Пояснення:
Русская правда отражала распад родоплеменного общества и формирование имущественного расслоения среди восточных славян. В Русской Правде отменялись характерные для родоплеменного общества наказания, такие, как кровная месть, и вводилась система денежных штрафов за самые различные преступления, включая убийство. Многие преступления были впервые юридически кодифицированы, то есть, им было дано определение как преступлениям: это прежде всего преступления, связанные с порчей или кражей имущества и покушения на личную безопасность. Эта система утверждала личную, а не родовую ответственность каждого человека за совершенные им преступления, и в то же время неравноправию между богатыми (которые легко могли заплатить любые штрафы) и бедными.