Правова система Китайської Народної Республіки — правова система Китаю, що входить до далекосхідної групи правових систем, характеризується стародавніми правовими традиціями і сучасним законодавством, які включають ідеї «соціалізму з китайською специфікою» і деякі засади романо-германського права. Переважання норм моралі над нормами права в регулюванні будь-яких питань суспільного життя — одна з його ознак.
Західна традиція, сприйнята китайським правом, істотно доповнена, особливо на рівні індивідуального регулювання, правовим менталітетом китайців, правова свідомість яких залишається в межах традиційної конфуціанської концепції правозастосування, де праву в процесах суспільного розвитку відводиться не головна, а допоміжна роль. Як наслідок, китайським правом була прийнята структура романо-германського права, система його джерел, кодифікація, юридична техніка, але в модифікованому вигляді, так як здійснювався достатній вплив зі Сходу[1].
Основними джерелами права КНР є закони та інші нормативні правові акти. Їх ієрархію утворюють Конституція, закони, постанови Постійного комітету ВЗНП, Постанови Державного ради підзаконні акти інших органів державної влади і управління, зокрема місцевих.
Несмотря на военное положение, деятельность школ не приостанавливалась. Основной задачей общего образования было воспитание будущего поколения, защитников Родины. Занятия проходили в три смены, с 7 часов 30 минут до 23 часов. В условиях ограниченного пространства в классах одновременно находилось по 30–40 человек, сидели по трое-четверо за одной партой.Учеба проходила при остром дефиците учебников, письменных принадлежностей. Вместо бумаги использовали поля старых книг и газет, обои, ненужные документы. Ручки представляли собой палочки с приделанными к ним стальными перьями, чернила изготавливали из сажи и красной свеклы, вместо мела использовали белую глину. Карандаши резали на части, чтобы хватило всем ученикам.
«Учиться было трудно: не было учебников, тетрадей. Учили уроки вдвоем, втроем, а писали на полях газет. Вечерами свет зажигали поздно. А свет-то был какой! Керосина не было. Наливали в блюдце жир, опускали туда фитиль из ваты и зажигали. Огонек был маленький, слабенький, сильно коптил. При таком свете мы учили уроки, много читали вслух, ведь учиться очень хотелось!»
Объяснение: