Селянська реформа.
19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Українські губернії були поділені на три окремі групи: лівобережні (Полтавська, Чернігівська і частина Харківської), правобережні (Київська, Подільська і Волинська) та південні (Катеринославська, Таврійська і Херсонська), в яких розподіл землі відбувався за трьома «Місцевими положеннями», що відповідало земельним відносинам між поміщиками та селянами.
Особливості аграрної реформи:
1. Звільнення селян. Відбувалося не одноразовим рішенням, а поетапно і мало тривати 20 років. Селяни спочатку переходили на становище тимчасово зобов’язаних (протягом 2-х років складалась і підписувалась так звана уставна грамота – своєрідний договір селянина з поміщиком про умови звільнення).
2. Тимчасово зобов’язаний селянин повинен був викупити наділ, після чого він ставав селянином-власником. Як правило, він платив 20% суми, а решту за нього платила держава. Селянин зобов’язувався виплачувати державі борг у кредит протягом 49 років.
3. Після закінчення 20-річного терміну (1881 р.) було прийнято закон про обов’язковий викуп, інакше селянин втрачав право на земельний наділ. З 1883 р.
Объяснение:
Объяснение:
Периэки, также периеки (др.-греч. περί «вокруг» + др.-греч. οἶκος «дом, жилище» = «живущие вокруг») — члены одной из групп лично свободного населения Лаконии и Мессении в ту эпоху, когда на этих территориях существовало древнегреческое государство Лакедемон (иначе Спарта). Населяли в основном побережье и предгорные районы. В отличие от других групп, могли свободно передвигаться и посещать другие города без специального разрешения, а также заниматься любыми видами профессиональной деятельности.
Герусия (др.-греч. γερουσία от γέρων «старец, старейшина») — в Древней Греции совет старейшин в городах-государствах преимущественно аристократического устройства; рассматривал важные государственные дела, подлежавшие затем обсуждению в народном собрании. Число членов герусии — геронтов — и политическая роль этого органа власти в разных полисах были неодинаковы.
Эфоры (от др.-греч. ἔφορος, «надзирающий») — в Древней Спарте, а позже и в Афинах — выборные должностные лица (эфорат из 5 эфоров), обладавшие широким и не всегда чётко зафиксированным кругом полномочий.
Спартиаты (др.-греч. Σπαρτιᾶται) или гомеи (ὅμοιοι или ὁμοῖοι «равные») — сословие в Спарте, мужчины, обладавшие полными гражданскими правами.
Апелла (др.-греч. Ἀπέλλα) — народное собрание в Спарте.
Ило́ты[1] (др.-греч. εἱλῶται, у спартанцев тж. δουλεῖαι) — в древней Спарте земледельцы, находящиеся на промежуточном положении между крепостными и рабами.
От императора требовалась : наделить крестьян землёй,даровать им права и свободы, закупить(улучшить) орудия труда,сократить рабочий день и повысить зарплаты рабочих," заняться" образованием народа и многое другое.
Было принято множество попыток решения этих проблем,в том числе аграрного,но нельзя исправить за несколько лет то,что было забыто(отодвигалось на второй план) ещё лет 250 назад...