Фінікійське торговельне судно було досить містким, мало потужні штевні (штевень — міцний брус у носовій і кормовій частинах корабля) і два кормових весла. Уздовж бортів кріпилися ґрати з прутів для огородження палубного вантажу. Щогла несла пряме вітрило на двох вигнутих реях, по типу єгипетських. До носового штевня кріпилася велика амфора з випаленої глини для зберігання питної води.
Фінікійські торговельні судна почали будувати не пізніше другого тисячоліття до н. е. У ту епоху кораблі Криту, Мікен і Єгипту залишалися ще господарями Середземного моря. Але їх панування вже котилося до занепаду: фінікійський флот наполегливо виходив на перше місце. На фресках одній з єгипетських гробниць в 1500 р. до н. е.. зображено фінікійське торговельне судно, дуже схоже на єгипетські торгові судна тієї епохи. Кіля ще немає, шпангоутів теж, тим не менш, це було морехідне судно. Посеред його височіє щогла, що несе прямокутне вітрило, закріплене на верхній і нижній реях. Не можна зрозуміти, чи були на судні стягувальні канати. Фінікійські кораблі будували з кедра, ці дошки були довші єгипетських і міцніше. Ніс прикрашений різьбленою дерев'яною кінською головою, корма — різьбленим риб'ячим хвостом. Судно невелике: в ті часи плавали тільки в денний час, а на ніч витягали судна на берег. Фінікійське торговельне судно, що датується 1250 р. до н. е., було розкопане в 1959 р. біля мису Гелідоні (затока Анталія на узбережжі Туреччини). Воно має в довжину 10 метрів. Залишки його зберігаються зараз в археологічному музеї Бодрум у Туреччині.
Морська експансія фінікійців почалася в XII столітті до н. е.. Фінікійці вперше в історії мореплавання стали оснащувати свої кораблі шпангоутами і кілем. Вони будували три типи суден: маленькі каботажні, більші торгові — для тривалих плавань і, починаючи з IX ст.до н. е., — військові. Розміри торгових суден поступово зростали, а форма їх ставала все більш обтічною. Їх довжина сягала 30 метрів, ширина — до 10 метрів, а осадка становила 2 метри. Гребних ходових весел вже не було, весла застосовувалися виключно для маневрування в портах і в гирлах річок, а також у безвітряну погоду. Судна, що перевозили цінні вантажі, були обладнані палубою з леєрною огорожею.
В одному саркофазі в Сидоні знайдено рельєфне зображення судна з двома прямокутними вітрилами — одне на грот-щоглі з марсом нагорі, друге — на похилому фоці. Друге вітрило менше від першого. Таке друге вітрило ставили також римляни, виявивши, що воно підвищує маневреність судна і дозволяє йти вперед при бічному вітрі.
. В конце февраля 1956 года, состоялся ХХ съезд КПСС, который произвел исторический поворот в сознании советских людей. Подготовка к нему велась в духе «сталинских» времен, однако в печати стали разоблачаться некоторые факты связанные с «культом личности». Для полного их разоблачения нужен был человек с сильной политической и личной ответственностью. ... Экономическоеразвитие советского общества в конце 50-х— начале 60-х. Вторая половина 50-х и начало 60-х годов были отмечены яркими событиями: освоением космического пространства, применение в мирных целях атома, бурное развитие химической промышленности. ... Кризис политикиХрущева. В 1962-1964 годах ухудшилось продовольственное снабжение населения городов
Недавнюю историю России и Украины нельзя разделить (как, впрочем, и сейчас), а тогда это было вообще единое целое. С конца VI века руководящая роль среди южных восточнославянских племен переходит к росам, или русам. Важным источником об образовании и жизни древнерусского государства являетя древнейший летописный свод "Повесть временных лет". Летопись составлена в 12 в. монахом Нестором, но в основу ее легли более ранние источники, позволившие летописцу осветить жизнь восточных славян за несколько столетий до того времени. По среднему течению Днепра, в районе Киева, жили "поляне, яже ныне зовомуя Русь".
По сообщению летописца, труп сжигали, а затем "вложаху в судину малу, и постовляху на столпе на путех". Арабский писатель Ибн-Дасты так писал про наш народ: "страна-ровная и лесистая, в лесах они и живут. Не имеют ни виноградников, ни пашен. Из дерева выделывают род кувшинов, в которых у них и ульи для пчел, и мед пчелиный сберегается. Сидж называется. Они пасут свиней наподобие овец. По свидетельству Прокопия "жили в дряных избах, разбросанных на большом расстоянии одна от другой". "Но едва раздастся клич военной тревоги, - говорит автор,- они заберут хлеб. спрячут его с золотом, серебром и всякими дорогими вещами в яму, уведут жен и детей в надежное убежища, в укрепления, а не то и в леса, и не останется на расхищение у неприятеля ничего, кроме одних изб, о коих они не жалеют ничуть".
И хоть у них нет постоянной армии,- вторит другой,- но они могли бы и не прятать. За 2 века проникли в глубь южнорусских степей. вышли к Дону, колонизировали междуречье Волги и Оки, продвинулись к Ладожскому озеру, Неве и Нарве. Население колонизируемых земель - тюркские, финно-угорские, прибалтийские племена, поляне. Ту же характеристику дает и Аль-Бекри6 "народ - столь могущественный и страшный, что, если бы они не были разделены на множество поколений и родов, никто в мире им бы не мог противостоять". Простодушные, приветливые и гостеприимные, независимо от национальности гостя, в домашней обстановке, на войне - непримиримы и беспощадны к врагу.
Фінікійське торговельне судно було досить містким, мало потужні штевні (штевень — міцний брус у носовій і кормовій частинах корабля) і два кормових весла. Уздовж бортів кріпилися ґрати з прутів для огородження палубного вантажу. Щогла несла пряме вітрило на двох вигнутих реях, по типу єгипетських. До носового штевня кріпилася велика амфора з випаленої глини для зберігання питної води.
Фінікійські торговельні судна почали будувати не пізніше другого тисячоліття до н. е. У ту епоху кораблі Криту, Мікен і Єгипту залишалися ще господарями Середземного моря. Але їх панування вже котилося до занепаду: фінікійський флот наполегливо виходив на перше місце. На фресках одній з єгипетських гробниць в 1500 р. до н. е.. зображено фінікійське торговельне судно, дуже схоже на єгипетські торгові судна тієї епохи. Кіля ще немає, шпангоутів теж, тим не менш, це було морехідне судно. Посеред його височіє щогла, що несе прямокутне вітрило, закріплене на верхній і нижній реях. Не можна зрозуміти, чи були на судні стягувальні канати. Фінікійські кораблі будували з кедра, ці дошки були довші єгипетських і міцніше. Ніс прикрашений різьбленою дерев'яною кінською головою, корма — різьбленим риб'ячим хвостом. Судно невелике: в ті часи плавали тільки в денний час, а на ніч витягали судна на берег. Фінікійське торговельне судно, що датується 1250 р. до н. е., було розкопане в 1959 р. біля мису Гелідоні (затока Анталія на узбережжі Туреччини). Воно має в довжину 10 метрів. Залишки його зберігаються зараз в археологічному музеї Бодрум у Туреччині.
Морська експансія фінікійців почалася в XII столітті до н. е.. Фінікійці вперше в історії мореплавання стали оснащувати свої кораблі шпангоутами і кілем. Вони будували три типи суден: маленькі каботажні, більші торгові — для тривалих плавань і, починаючи з IX ст.до н. е., — військові. Розміри торгових суден поступово зростали, а форма їх ставала все більш обтічною. Їх довжина сягала 30 метрів, ширина — до 10 метрів, а осадка становила 2 метри. Гребних ходових весел вже не було, весла застосовувалися виключно для маневрування в портах і в гирлах річок, а також у безвітряну погоду. Судна, що перевозили цінні вантажі, були обладнані палубою з леєрною огорожею.
В одному саркофазі в Сидоні знайдено рельєфне зображення судна з двома прямокутними вітрилами — одне на грот-щоглі з марсом нагорі, друге — на похилому фоці. Друге вітрило менше від першого. Таке друге вітрило ставили також римляни, виявивши, що воно підвищує маневреність судна і дозволяє йти вперед при бічному вітрі.