Объяснение:
Ну да, НН не тот город, который, пробыв в нём от силы полдня, можно смело обсуждать со знатоками, не боясь при этом быть побитым или, как минимум, раздавленным массой справочного материала и бесчисленных интересных фактов. Не тот, в котором за эти несколько часов можно посмотреть какую-то значимую часть из множества достопримечательностей, а уж тем более что-то осмыслить и понять, чем город живёт, что в нём хорошо, а что пока не очень.Но в качестве оправдания скажу, что такой цели-то у нас и не было. И знакомство с городом воспринималось именно как знакомство, поверхностное и по большей части визуальное. Но не думаю, что НН, угрюмо смотрящий с высоты кремлёвских башен на наши затылки, будет обижаться – мы же не одни такие. Многие даже в таком благородном деле умудряются всегда куда-то спешить. И, промчавшись бешеными индюками по паре-тройке самых топовых мест из путеводителя, отчаянно и суматошно позируя для луков с заваленным горизонтом и обрезанными ногами, ураганом пронесшись по сувенирным лавкам, садятся в свои авто, теплоходы или ещё куда и с чувством выполненного долга уходят в закат.Понравилось!8
Город большой, а времени мало, но не пропадать же ему. Нужно хоть что-то посмотреть, да куда-то съездить. Перефразируя Гришковца: "А куда в Нижнем?". Кидаем машину на подъезде к центру, пересаживаемся на метро и пилим в кремль. Кремль большой, кремль красивый. Чего тут ещё скажешь? "Начинка" кремля, конечно, сильно отличается от таковой в его старшем (Великом) собрате, но тут уж как кому повезло. Сооружение в любом случае впечатляющее, да и виды с застенков кремлёвских недурные, масштаб, простор, хоть даже и сумбурно всё как-то. Скорей-скорей спешим дальше. От кремля спускаемся к площади Народного Единства. А затем трамвайчик, Покровка, площадь Горького. Стандартный набор, в общем. Да небольшие центральные улочки, где несмотря всю величину и значимость города всё равно нельзя не почувствовать дух провинции. Тот самый, которым веяло от рассказов друзей или от старых песенок "Полковника" Хрынова.
Відповідь:
1)《Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр》.
2)《У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди》.
3)《Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів》.
4)《Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов》.
5)《...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори》.
6)《З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами》.
Якщо виникли питання, звертайтеся.
До нього входили: улус Курумиши (Поділля), улус Ногая (пониззя від Дніпра до Дунаю зі столицею у м. Ісакча), улус Манкерман (на місці Переяславського князівства), улус Картана на Дону, улус Шейбана в Криму (зі столицею в м. Солхат).
Объяснение:
(если нажми лучший ответ,очень )