1)А трипілля
2)В М. Грушевський
3)Б Натуральне
4)В Історична особа
5) Б Пересопнецьке Євангелія
6)А Нестор літописець
7) Трипільська культура проживала у 4-3 тис. до н. е.
8) [1]Натуральне господарство - тип господарства за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб а не для продажу
[2] Літопис історико-літературний твір у Русі пізніше в Україні Московщині та Білорусі в якому оповідь велася за роками в інших християнських країнах подібність давні твори мають назву хроніки які писалися як правило латиною
9) одяг минулого зарас виглядає трішки застаріло і йому місце в мизеї. Ну й справді пишні сукні з шовку та льяні сорочки зарас це буде виглядати застаріло та не модно але якщо ви звісно не зібралися на вечірку в 19 століття.
Одяг 19 століття не буде зручним для сучасної людини. На зміну моду вплинула практичність.
Зараз на державні свята ми одягаємо вишиванку це своєрідний орнамент з 19 століття
Переселение саков (в китайских источниках эти племена называются племенами сэ) было частью перемещения кочевых народов, запущенного вытеснением юэчжей племенем сюнну (хунну) около 175 года до н. э. Саки, вынужденные покинуть бассейн реки Или, двинулись на Фергану и Согдиану. Ок. 145 года до н. э. они вторглись в Греко-бактрийское царство и сожгли Александрию Оксианскую. При продвижении на юг саки в середине II в. до н. э. заселили южные области современного Афганистана — т. н. Сакастан.
В конце II — первой половине I веков до н. э. племена саков проникли в Северо-Западную Индию, образовав в середине I века до н. э. ряд индо-сакских государств. Одним из самых известных индо-сакских правителей был царь Май, под властью которого находились Гандхара, долина Свата и, возможно, часть Кашмира. Его преемник Аз расширил свои владения и титуловал себя, аналогично правителям Парфии, «великим царём царей». Около 60 года до н. э. индо-скифы взяли крупнейший город тогдашней Индии — Матхуру. На востоке их набеги доходили до Паталипутры, и к 10 году до н. э. под их напором пало Индо-греческое царство.
В I веке н. э. саков в Индии стали вытеснять на юг двигавшиеся с севера кушаны — ветвь племени юэчжей. Последний этап скифского присутствия в Индии представляет династия Западных Кшатрапов, царствовавшая на западе Деккана со 110 по 395 года. Их столицей служил священный для индусов город Уджайн. На исходе IV века конец власти Западных Кшатрапов в Деккане положил своими завоевательными походами Чандрагупта II из династии Гуптов, убивший последнего сакского правителя Рудрасимху III.