Сильные стороны тайпинского восстания состояли, во-первых, в справедливости предъявляемых ими антиманчьжурских заявлений. Нация эта имела тогда привилегированное положение - их судили отдельными судами, они обладали особыми преимуществами в поступлении на государственную службу. Более того, в созданном тайпинами Небесном Государстве великого равноденствия, или Тайпин Тяньго, был запрещён опиум - неслыханная (и очень полезная) сторона для государства, поглощённого опиумной лихорадкой. Казалось бы, одно это значительно тайпинам бороться с ослабевшим от опиума государством.
Однако лидер восстания Хун Сю-цуань и его сподвижники допустили ряд ошибок. В первую очередь, они не закреплялись на завоёванных территориях, что позволило государственной армии легко восстанавливать на них власть. Главная ошибка, впрочем, была в ином.
По сути, тайпинское государство с развитием становилось всё более похоже на уменьшенную модель Китая. Неосознанное взятие китайской модели за образец и стало основной причиной неизбежного поражения тайпинов. Так, появилась бюрократия и даже те же экзамены на чиновников (идея равенства разбивалась об аргумент "люди равны перед Богом, а не на земле"). Сохранился и китаецентризм - "мандат неба" подменялся божественным происхождением Хун Сю-цуаня.
Зарічне – виникло в кінці 60-х на початку 70-х років 19 ст. Засноване українськими християнами , вихідцями з Татарбунар та було названо Новою (Малою ) Саратою. Назва пішла від річки Сарати. Місцеві жителі називали село ще Татарбунарським селищам. В 1978 році в ньому нараховували 39 будинків 93 місцевих жителів. В 1945 році село було перейменовано в Зарічне.
Новоселиця – село засновано в 1907 році вихідцями з Татарбунар Раніше мало дві назви Новоселиця та Бурта. Перша назва прозора і пояснення не потребує, а друга назва походить від фамілії землевцладця , маєток якого розташовувалась до юго-востоку від села на неіснуючій тепер дорозі Новоселиця – Вишневе. Місцеві жителі називали село ще другим татарбунарським селищем.
Трапівка – село виникло в 1830 році на місці колишнього татарського аулу Кабурга Татар. Заснували його болгарські переселенці із села Тропокло. Спочатку переселенці були розміщені на тимчасових квартирах в селі Лиман, а пізніше прижились в 10 кілометрах північніше на відведених їм землях. При переході частини Бессарабії по Паризькому мирному договорі в 1856 р. до молдавського князівства, болгари залишили своє село та переселились в Таврію. На їх місці поселились українці, які дали назву селу Трапівка.
Змінюються часи, змінюється й село. Недавно головою сільської ради обрана Шевченко Людмила Олександрівна. І ми дуже сподіваємось, що вона буде робити все, щоб село розквітало, а історія залишалися в пам’яті односельчан вічно.
Споконвіку наше село славилося трудівниками. В усі часи наші хлібороби працювали на землі, а решта – сумлінно трудиться в іншій сфері.
Нехай же завше слава лине про наше село, про вас, господарі землі, наші земляки, про тих, хто вмілими руками багатий ростить урожай.