509 до н. е. Патриції скинули Тарквинія Гордого і поклали початок республіці. На становлення Римської республіки вирішальний вплив зробили два процеси: боротьба патриціїв і плебеїв і завоювання Римом Італії.
У римській республіці поєдналися традиції монархії, аристократії і демократії. Продовженням монархічних традицій стала влада виборних консулів, мали свиту з охоронців, був перед у війську і виконували функції жерців. На чолі держави встали два консула, обиралися народними зборами римських громадян на один рік. Вони успадкували від царів символ вищої виконавчої і судової влади в мирний час і командування військами - у воєнний. Зберігачем аристократичних принципів виступав Сенат. У нього входили 300 знатних римських громадян (і патриціїв і плебеїв). Сенат був постійно діючим органом, і жоден закон не приймався без його відома. Також Сенат контролював скарбницю, керував ходом військових дій і від імені держави здійснював зовнішню політику. Втіленням демократичних цінностей було народні збори. З 494 р. до н. е. Вони стали обирати трибунів - захисників прав плебеїв, які могли приймати постанови - плебісцити, що володіли рекомендаційної силою (з III ст. До н.е. прирівняні до законів).
Новим явищем державного устрою Риму періоду республіки стали магістрати - вищі виборні посади, виконання яких було безплатним. Магістрат мав особистою недоторканністю, правовим імунітет на час виконання посади, міг ініціювати законопроекти, народні збори і навіть засідання сенату. Всі посади були терміновими. Після закінчення терміну повноважень магістрати давали звіти перед Сенатом і проходили перевірку.
Перше місце серед магістратів республіки займали 2 консула. Вони мали вищої військової, цивільної та сакральної владою. Слідом за ними стояли 2 претора. Їм надавалася військова влада над міською міліцією, цивільна влада в межах міста Риму і найближчої округи і судова влада
Відмінною рисою ранньої республіки була боротьба патриціїв і плебеїв, яка завершилася вирівнюванням прав до IV ст. до н.е. У 451 р. до н.е. Створено перший звід законів римлян - «Закони XII таблиць», їх домоглися повсталі плебеї. Тепер суд чинився за чітко встановленим нормам і правилам.
З моменту проголошення республіки Рим вів безперервні завойовницькі війни з сусідніми племенами латинян, італіків, греків, колонізовані Південь Італії. Всі громадяни від 17 до 46 років зобов'язувалися за наказом консула з'являтися для участі у військовому поході, озброєні за свій рахунок.
Естественные науки приобрели во второй половине XIX в. первостепенное значение, особенно в тех отраслях знания, которые были связаны с производством и строительством. Подавляющая часть открытий, особенно в области химии, биологии, математики, физики и других наук, имела большое практическое значение. «Золотым веком» химии в России называют 60-е — начало 70-х годов XIX в. В это время А. М. Бутлеров создал теорию химического строения органических тел. Он открыл закон связей атомов, соединяющихся в молекулу. В 1871 г. Д. И. Менделеев окончательно сформулировал один из основных законов природы — периодический закон химических элементов. Подтверждение научных предсказаний Менделеева о не известных еще ученым элементах принесло мировую славу гениальному открытию русского химику). (Источник: http://istoriya-xz.ru)
После смуты XVII века нужно было многое восстанавливать. Переделывать или делать заново, так как события начала столетия сильно подорвали все учреждения или установления. Такая доля легла на плечи царя Михаила Федоровича Романова. После судебника 1550 года накопился новый материал - указы и приговоры высших властей. Когда в ходе московского восстания 1648 года дворяне и посадские люди поставили вопрос об упорядочении управления, в том числе и о составлении нового свода законов, в распоряжении властей оказался обширный материал из «новоуказанных» статей.
Составление свода поручили комиссии из пяти человек - князя Одоевского (глава комиссии) и князя Прозоровского, окольничего князя Волконского, дьяков Грибоедова и Леонтьева.
Важнейшим разделом Соборного Уложения была глава «суд о крестьянах» . Вводился бе сыск беглых и увезенных крестьян. Подтверждался запрет перехода крестьян к новым владельцам в Юрьев день. Феодалы получили право практически полностью распоряжаться собственностью и личностью крестьянина. Это означало юридическое оформление системы крепостного права. Одновременно с частновладельческими крестьянами крепостнические отношения распространялись на черносотенных и дворцовых крестьян, которым запрещалось покидать свои общины. В случае бегства они также подлежали бе сыску.
Феодалы имели право на землю и крестьян, но обязаны служить с поместий и вотчин. За уклонение от службы грозит конфискация половины поместья, битье кнутом, за измену - смертная казнь и полная конфискация имущества.
Крестьяне не имели права держать лавки в городах, а могли торговать лишь с возов и в торговых рядах.
Таким образом, все крестьянское население было прикреплено к своим владельцам. Усилилась власть монарха, что означало движение по пути установления абсолютной монархии в России. «Соборное Уложение» было принято, прежде всего, в интересах дворянства и верхушки посада, учитывало интересы боярства и духовенства.
Объяснение:
509 до н. е. Патриції скинули Тарквинія Гордого і поклали початок республіці. На становлення Римської республіки вирішальний вплив зробили два процеси: боротьба патриціїв і плебеїв і завоювання Римом Італії.
У римській республіці поєдналися традиції монархії, аристократії і демократії. Продовженням монархічних традицій стала влада виборних консулів, мали свиту з охоронців, був перед у війську і виконували функції жерців. На чолі держави встали два консула, обиралися народними зборами римських громадян на один рік. Вони успадкували від царів символ вищої виконавчої і судової влади в мирний час і командування військами - у воєнний. Зберігачем аристократичних принципів виступав Сенат. У нього входили 300 знатних римських громадян (і патриціїв і плебеїв). Сенат був постійно діючим органом, і жоден закон не приймався без його відома. Також Сенат контролював скарбницю, керував ходом військових дій і від імені держави здійснював зовнішню політику. Втіленням демократичних цінностей було народні збори. З 494 р. до н. е. Вони стали обирати трибунів - захисників прав плебеїв, які могли приймати постанови - плебісцити, що володіли рекомендаційної силою (з III ст. До н.е. прирівняні до законів).
Новим явищем державного устрою Риму періоду республіки стали магістрати - вищі виборні посади, виконання яких було безплатним. Магістрат мав особистою недоторканністю, правовим імунітет на час виконання посади, міг ініціювати законопроекти, народні збори і навіть засідання сенату. Всі посади були терміновими. Після закінчення терміну повноважень магістрати давали звіти перед Сенатом і проходили перевірку.
Перше місце серед магістратів республіки займали 2 консула. Вони мали вищої військової, цивільної та сакральної владою. Слідом за ними стояли 2 претора. Їм надавалася військова влада над міською міліцією, цивільна влада в межах міста Риму і найближчої округи і судова влада
Відмінною рисою ранньої республіки була боротьба патриціїв і плебеїв, яка завершилася вирівнюванням прав до IV ст. до н.е. У 451 р. до н.е. Створено перший звід законів римлян - «Закони XII таблиць», їх домоглися повсталі плебеї. Тепер суд чинився за чітко встановленим нормам і правилам.
З моменту проголошення республіки Рим вів безперервні завойовницькі війни з сусідніми племенами латинян, італіків, греків, колонізовані Південь Італії. Всі громадяни від 17 до 46 років зобов'язувалися за наказом консула з'являтися для участі у військовому поході, озброєні за свій рахунок.