Объяснение:
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Деятельность Тиберия Гракха известна почти исключительно по более поздним источникам. Сочинения Кальпурния Пизона, Гая Фанния, Семпрония Азеллиона, Посидония, записанные речи братьев Гракхов до наших дней сохранились лишь в незначительных отрывках[232].
В целом, образ Тиберия Гракха в отражении трудов античных грекоязычных историков более положительный, чем в изображении латинских авторов[233][234]. Главными источниками о деятельности Тиберия Гракха, впрочем, являются именно греческие историки Аппиан и Плутарх[235]. Последний автор особенно сильно идеализирует братьев, стараясь оправдать нарушение ими законов, но при этом не умалчивает и об информации из антигракханских памфлетов. В биографии Тиберия Гракха он героизирует трибуна, изображая борцом за социальную справедливость. Аппиан же признаёт, что избранные Гракхами средства достижения политических целей углубили кризис Римской республики[236][237]. Аппиан, начавший изложение своего труда «Гражданские войны» именно с деятельности Тиберия Гракха, пользовался неким сочинением на латинском языке, которое не сохранилось до наших дней и автор которого сочувствовал реформаторам. Как полагает М. Е. Сергеенко, Плутарх использовал несколько различных сочинений, которые объединяются в две группы — полемические речи, содержавшие преимущественно нападки самого Тиберия на политических оппонентов (их цитирует Гай Гракх и знает Аппиан), и апологетические памфлеты его сторонников, в которых опровергались нападки на реформатора. Благодаря последнему источнику известны и сами обвинения противников Тиберия[238]. Впрочем, во об источниках этих авторов остаётся открытым.
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Объяснение:
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.