Кенесары Касымов (1802-1847) - государственный деятель, полководец, руководитель национально-освободительной борьбы казахского народа 1837-1847 против Российской империи, последний хан Казахского ханства (1841-1847).
Объяснение:
Рожденный в 1802 году на территории Акмолинской области, Кенесары был младшим ребенком из шести детей в семье Касым-торе и его старшей жены Айкумис — дочери джунгарского хана Галдан Цэрэна. По материнской линии Кенесары Касымов происходил из династии Чорос, а по отцовской линии — из чингизидов. Он внук Абылай-хана. Отец Кенесары — султан Касым, младший из сыновей Абылай-хана, свою жизнь провел в борьбе за воссоздание государства Абылай-хана, был женат на двух женах. Кенесары Касымов — сын первой жены. Его родные братья — Саржан, Есенгелди, Кошек, Агатай, Бопай, и также брат от второй жены его отца — Наурызбай.
Политические взгляды Кенесары формировались в трудные годы 1-й четверти 19 века, когда Российская империя все более проникала в глубь казахских степей. Колонизация Казахстана вызывала массовые протесты казахов. Именно в этот период в ходе национально-освободительной борьбы казахов Кенесары выдвинулся в политические лидеры своего народа. В 1841 году Кенесары был избран ханом, главной целью его политики было - вернуть казахскому ханству прежнее величие. В управлении государством Кенесары внедрил основные правила шариата и вернул судебную систему на прежний уровень. Свою власть он поддерживал путем жесткой дисциплины, порой граничащей с террором. На захваченных землях Кенесары утверждал династический режим. Кенесары много внимания уделял структуре государства, внедрил управление народом новые формы и правила, вместе с ним восстановил утраченные структурные органы. В армии была установлена строгая дисциплина. Чтобы при войска к военным действиям на больших расстояниях, он разделил их на подразделения по сто и тысяча человек, выстроив для них определенную структуру управления. Он также использовал агентов, доставлявших необходимую информация, многие другие методы политической борьбы и дипломатии. Хан взял под свой надзор внутреннюю политику, приостановил родовые столкновения.
В конце 1846 года вытесненный русскими царскими войсками и военными формированиями казахских султанов-правителей с территории Младшего и Среднего жузов, он занял труднодоступный полуостров в устье реки Или, откуда совершал набеги на киргизские земли. Сильно ослабило в Семиречье позиции Кенесары, всегда ратовавшего за отрыв Казахстана от России, принятие в 1846 году казахами Среднего жуза российского подданства. В 1847 г. Кенесары покинул пределы Среднего жуза, рассчитывая улучшить свое положение завоевательными походами в Киргизию, которые вызвали отпор киргизов. В одном из боев он был захвачен в плен и казнен.
Кенесары Касымов погиб в 1847 году в неравной схватке в окрестностях Токмака.
У статті 124 Конституції проголошувалася свобода слова, друку, зборів і мітингів, демонстрацій, тобто йшлося про свободи, які були просто неможливими в умовах тоталітарної системи.
Объяснение:
У середині 30-х pp. керівництво комуністичної партії дійшло висновку щодо необхідності внесення "демократичних" змін до Конституції СРСР 1924 p., а також до конституцій союзних і автономних республік. Уперше це питання було винесено на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК ВКЛ(б). У такий б намагалися створити видимість подальшої демократизації державного ладу. Був підготовлений досить демократичний за зовнішніми ознаками проект Основного Закону СРСР, розглянутий на черговому Пленумі ЦК ВКП(б). Проект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на всенародне обговорення. Видимість його активного обговорення створювалася і на території України. У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Конституції. В умовах терору 30-х pp. мало хто б насмілився критикувати цей проект. VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосно ухвалив нову Конституцію СРСР.
1937 р. 30 січня з'їзд Рад постановив: "проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною комісією, затвердити". Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК відповідно до нової Конституції УРСР розробити і затвердити положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки.
Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя.
Конституція УРСР 1937 р. складалася з 146 статей, об'єднаних у 13 розділів.
Розділ 1, присвячений суспільному устрою, був побудований на соціалістичних засадах. Україна визначалась як "соціалістична держава робітників і селян", де політичну владу здійснюють Ради депутатів трудящих.
Особливе значення мав розділ 2, присвячений державному устрою. Згідно зі ст. 13 Конституції "УРСР добровільно об'єдналася з іншими рівноправними Радянськими Соціалістичними Республіками" в союзну державу - СРСР. Найважливішим було положення про те, що "Українська PCP зберігає за собою право виходу з Союзу Радянських Соціалістичних Республік". Проте, як свідчила практика, такі принципи об'єднання, як добровільність та рівність, були лише декларацією, що не відповідала дійсності, а право виходу з СРСР - фікцією. Реально діючими були лише положення Конституції УРСР, де йшлося про те, що "УРСР здійснює державну владу самостійно" тільки поза межами ст. 14 Конституції СРСР, де визначені права і компетенція вищих органів влади й управління СРСР.
Вищим органом державної влади УРСР ставала Верховна Рада, яка обиралася громадянами України строком на чотири роки.
Нова система Рад зовні набувала ознак парламентської системи, але насправді Ради не були самостійною владою в традиційній формі і не мали змоги нею стати, оскільки реальну владу акумулював партійний апарат, що перетворювався у керівний орган тоталітарної держави. Це було відбито у Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 p., які вперше включили положення про комуністичну партію як керівну установу всіх громадських і державних організацій.
У розділі 10 Конституції закріплювалися основні права й обов'язки громадян УРСР. Вони мали право на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості. У статті 124 Конституції проголошувалася свобода слова, друку, зборів і мітингів, демонстрацій, тобто йшлося про свободи, які були просто неможливими в умовах тоталітарної системи. У той час, коли провадились незаконні обшуки й арешти, здійснювалися масові репресії, в Конституції урочисто проголошувалася недоторканність особи, житла тощо.
Усе це свідчило про те, що Конституція УРСР, як і Конституція СРСР, не забезпечувала втілення в життя багатьох своїх положень. Реальна практика сталінщини перекреслювала демократичність Конституції УРСР 1937 р.
Не захищала Конституція УРСР і національні права українського народу. Розпочата ще з 20-х років українізація не просто припинилась, вона почала тепер розглядатися Москвою як прояв націоналізму. Наслідками цього стали розгром української науки, культури, знищення українських провідних кадрів. Зазнали утисків і національні меншини.
Конституція 1937 р. мала спеціальний розділ, присвячений суду та прокуратурі. У Конституції багато говорилося про зміцнення соціалістичної законності, право обвинуваченого на захист, процесуальні гарантії особи. Але практика була зовсім іншою. Виключний порядок судочинства у справах про терористичні акти, діяльність особливої наради при НКВС СРСР, терор і репресії - усе це було несумісним із принципами, проголошеними Конституцією УРСР 1937 р.
Сообщение о канцлере Германии А. Гитлере
Объяснение:
А. Гитлер родился в Австрии, воевал в ПМВ. Позже возглавил партию НСДАП с идеологией национал-социализма. Известен попыткой устроить "Пивной Путч" в Мюнхене, он провалился и Гитлера заключили под стражу. В 1933 году Гитлер стал канцлером Веймарской Республики, позже он провозгласил себя фюрером Нацисткой Германии. Известно о геноциде евреев со стороны Нацисткой власти, массовых заключениях в концетрационных лагерях немецких коммунистов и либералов.
Адольф Гитлер создал из немецкой державы милитаризованную машину на великую войну. Гитлер расширил свои территории, аннексировав Саар, Австрию, Чехословакию. Позже он оккупировал Польшу, Бельгию, Нидерланды, Норвегию, Люксембург, Францию и часть СССР. Гитлер являлся грозным диктатором и тираном, истребившим более 80% евреев Европы.
Жизнь он покончил самоубийстов в начале Мая, уже 8 мая Красная Армия взяла Берлин и уничтожила Нацисткую Германию.