У 1768 році на Правобережжі вибухнуло найгрізніше народно-визвольне повстання - Коліївщина. Головними діючими облича коліївщини стали гайдамаки та й взагалі весь гайдамацький рух. •Цьому сприяли такі обставини• :
магнати і шляхта непомірно збільшили панщину та інші повинності.
для більшості селян закінчувалися пільги, і вони знову потрапили у феодальну кабалу (число незадоволених, готових силою відбивати наступ панів росло).
посилилися національно релегійні утиски.
Навесні 1768 р. селяни Правобережної України почали громадитися у загони, до них приєдналися запорозька голота. Центром збору повстанців стало урочище Холодний Яр поблизу Мотронинського монастиря. Великий загін козаків і селян очолив Максим Залізняк.
У другій половині травня повстанське військо під проводом Залізняка вирушило у похід по Павобережжю. Розпочалося велике народно-визвольне повстання - Коліївщина (ця назва, очевидно, походить від слів "кіл”, "колоти”, "колій”). Повстанські сили безперервно зростали. Залізняк та його отамани оголосили звільнення селян від влади польської шляхти, скасували панщину та інші феодальні повинності. Повстанці знищували феодалів, орендарів, лихварів, захоплювали і спалювали панські маєтки і замки, ділили шляхетське майно. На початку червня повстанське військо наблизилося до Умані, яка належала магнатові С. Потоцькому і була одним із центрів польсько-шляхетського панування і поширення католицизму та уніатства на Правобережній Україні.
Власть в Афинах была демократичной. В Афинах заседали сенаты, которые решали важнейшие проблемы. Порядок в городе поддерживался законами и судами. Суд был справедливым но не всегда. После Солона власть закрепилась полностью демократичной, так как отменили рабство. Афины являлись прародителем демократического общества. Власть в Спарте была авторитарной. Совет старейшин контролировал все сферы жизни спартанцев. В Спарте царили суровые и жестокие законы. За неподчинение закону человека могли высечь, отрубить часть тела(руку или ухо) или в самом суровом случае казнить. Никто( ни генералы, ни советники, ни правители) не смели ослушаться закона. Власть твердой рукой навела в стране жесточайший порядок. В Спарте все было строго и четко, а в Афинах существовала демократия, при которой люди не слишком хорошо находят общий язык.
Сперанский по поручению императора разрабатывал проекты экономических реформ. Они предусматривали ограничение расходов государства и некоторое увеличение налогов, которое затрагивало дворянство. Противодействие реформам в этих условиях стало носить открытый характер. К критике правительства присоединились такие авторитетные люди, как, например, Н.М.Карамзин-один из идеологов консерватизма. Александр понимал, что такая резкая критика Сперанского, по существу направлена в его собственный адрес . Сперанского даже обвиняли в предательстве. Царь больше не мог терпеть такую волну критики и принял решение об отставке Сперанского.
У 1768 році на Правобережжі вибухнуло найгрізніше народно-визвольне повстання - Коліївщина. Головними діючими облича коліївщини стали гайдамаки та й взагалі весь гайдамацький рух. •Цьому сприяли такі обставини• :
магнати і шляхта непомірно збільшили панщину та інші повинності.
для більшості селян закінчувалися пільги, і вони знову потрапили у феодальну кабалу (число незадоволених, готових силою відбивати наступ панів росло).
посилилися національно релегійні утиски.
Навесні 1768 р. селяни Правобережної України почали громадитися у загони, до них приєдналися запорозька голота. Центром збору повстанців стало урочище Холодний Яр поблизу Мотронинського монастиря. Великий загін козаків і селян очолив Максим Залізняк.
У другій половині травня повстанське військо під проводом Залізняка вирушило у похід по Павобережжю. Розпочалося велике народно-визвольне повстання - Коліївщина (ця назва, очевидно, походить від слів "кіл”, "колоти”, "колій”). Повстанські сили безперервно зростали. Залізняк та його отамани оголосили звільнення селян від влади польської шляхти, скасували панщину та інші феодальні повинності. Повстанці знищували феодалів, орендарів, лихварів, захоплювали і спалювали панські маєтки і замки, ділили шляхетське майно. На початку червня повстанське військо наблизилося до Умані, яка належала магнатові С. Потоцькому і була одним із центрів польсько-шляхетського панування і поширення католицизму та уніатства на Правобережній Україні.