Я украинский не понимаю без обид
Особенности внутренней политики Касым хана: его
называют собирателем казахских земель. При нем
Казахское ханство достигает наибольшего могущества.
Число подданных оценивалось в 1 миллион человек, а
численность войска в 300 тысяч. В 1511г принял первый
свод законов «Каска жолы» («Светлая дорога»).
Внешняя политика: Касым-хан успешно боролся против
шайбанидов. Прикочевали группы племен из Ногайской
Орды, где был кризис. Границы ханства достигли Яика,
Сырдарьи, ушли за Улытау и Балхаш.
2
Принимаются все
возможные
ответы, имеющие
разные
структуры
предложений и
несущие ясный
смысл.
Внешняя политика
Хакназар хан боролся против ойратов (в Семиречье) и
могулов. Вступил в союз с узбекским ханом Абдаллахом
против сибирского хана Кучума.
Внутреняя политика
Он объединил Казахское ханство, которое в это время
было раздроблено и управлялось отдельными султанами.
Хакназар не ограничился тем, что объединил казахов, но и
ввел в состав своего ханства часть ногайцев, калмыков,
башкир, узбеков, моголов, киргизов. Присоединив левый
берег Яика, Хакназар правил одной из частей улуса
ногайцев.
2
Внешняя политика Тауке хана: укрепление при нем
Казахского ханства, союз казахов с киргизами и
каракалпаками ослабил натиск джунгар
Внутренняя политика: Тауке хан старался сплотить
страну. Опирался на биев. Перенес столицу в Турекстан.
Создал свод норм обычного права «Жеты-Жаргы» («Семь
установлений»)
Відповідь: Князь Василь-Костянтин Острозький – Великий українець
Про князя Василя-Костянтина Острозького (1525? – 1608) знаємо небагато. У кращому випадку – що це був багатий магнат. Хтось може згадати, що він заснував Острозьку академію та на його кошти видали Острозьку Біблію.
Сама ж діяльність князя (а була вона багатогранною!) належним чином не поцінована. Хоча те, що він зробив, мало велике значення для української історії, спрямувало її у відповідне русло.
Звернемося до основних моментів діяльності В.-К.Острозького. Його батько, Костянтин Іванович, був видатним полководцем. Обіймав високі становища у Великому князівстві Литовському. Йому вдалося, переважно за рахунок великокнязівських , які давалися переважно за воєнні звитяги, значно розширити свої володіння. Проте за військовими справами йому не залишалося часу зайнятися господарською діяльністю.
Молоді роки В.-К.Острозький присвятив збиранню батьківських земель і розширенню свого домена. Зрештою, на середину 70-их рр. в його руках опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України. Йому належала третина земель історичної Волині (зараз це переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14 міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – на Галичині, 32 – на території Польщі.
Річний прибуток князя становив 10 мільйонів золотих – величезна на той час сума. І його вважали найбагатшою людиною не лише тодішньої Речі Посполитої, а й усієї Європи. Статки князя дозволяли виставити військо чисельністю 15-20 тис. чоловік. Не кожен європейський правитель мав таку армію в той час.
Двір В.-К.Острозького багато в чому нагадував інституцію незалежного правителя. У його резиденціях в Дубні й Острозі перебувало близько двох тисяч слуг, переважно молодих людей. Для них це була своєрідна школа управління, де вони набували потрібного досвіду. Пізніше ці люди ставали до служби в надвірному війську, канцеляріях, їх призначали управителями маєтків, опинялися вони й на церковних становищах.
Велику увагу В.-К.Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. У ХУІ-ХУІІ ст. це була найболючіша проблема України. Князь власним коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони від татар. Він неодноразово в 70-90-их рр. успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель В.-К.Острозький виявив неабиякі військові і дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в тогочасних хроніках та поетичних творах.
Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Наприклад, його стараннями були збудовані замки на межі з Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі, Богуславі. Завдяки цим діям стала більш інтенсивною колонізація українцями нинішніх центрально-українських земель. Сам же князь неодноразово рятував Київ від татарських наїздів. Так, у 1578 р. він виплатив татарам 3.000 дукатів, щоб ті не грабували це місто. Будучи Київським воєводою, В.-К.Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так і Києва, котрі в ХУІ ст. були відкриті для татарських нападів і лежали в руїнах. Також він чимало зробив для культурного розвитку цього міста, зокрема, такого його культурно-релігійного центру, як Києво-Печерська лавра. Саме вихованці двору князя В.-К.Острозького (Єлисей Плетенецький, Мелетій Смотрицький, П.Конашевич-Сагайдачний та інші) продовжили справу свого патрона по відродженню Києва. Є підстави говорити, що без В.-К.Острозького не було б ні «Могилянського ренесансу», ні піднесення Києва в ХУІІ ст., ні перетворення його в духовну столицю України. На жаль, кияни цього вже не пам’ятають. І на вулицях нашої столиці ви не знайдете навіть скромного пам’ятника В.-К.Острозькому.
Пояснення:
Объяснение:
Урочисто Акт Злуки УНР та ЗУНР було проголошено 22 січня 1919 р. У липні 1919 р. територію Галичини зайняли польські війська під командуванням генерала Юзефа Галлера. Офіційне рішення про приєднання Галичини до Польщі Рада Послів Антанти ухвалила 15 березня 1923 р.