Доцільно сказати, що постать І. Мазепи (1687 – 1708 рр.) складна і неоднозначна. У ній дивовижно органічно поєднуються захисник української державності і кар'єрист, тонкий дипломат і улесливий царедворець, щедрий меценат і прихильник жорстокого ставлення до народних мас. Своє гетьманство (липень 1687 р.) І. Мазепа починав як політик чіткої промосковської орієнтації. Головною метою гетьмана було об'єднання у рамках однієї держави всіх українських земель та створення станової держави західноєвропейського зразка. Для реалізації своїх планів Мазепа намагався створити для себе надійну опору – тобто сформувати аристократичну верхівку суспільства з козацької старшини. Для цього він роздавав старшині землі та залежних селян.
Історичні факти переконливо свідчать, що Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною. Не зраджував він і українській державності, бо відповідно до його угоди зі Швецією, Україна мала стати великим князівством під номінальним протекторатом шведського короля.
І хоча на дії Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток наклали особисте честолюбство, прагнення до влади, піклування про власні матеріальні інтереси, об'єктивно значна частина його вчинків мала прогресивний характер, оскільки була спрямована на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації.
История борьбы России за Чёрное море уходит в глубокую древность. Восточнославянские племена еще до начала нашей эры занимали земли между Западным Бугом и Карпатами на западе, верховьями Волги и Дона на востоке, низовьями Дуная и Днестра на юге, Ладожским и Онежским озерами на севере. По рекам, озерам и морям велась торговля между славянскими племенами и их соседями.
Славяне вынуждены были постоянно вести борьбу с византийскими и другими завоевателями, пытавшимися захватить их земли. В ответ на эти нападения они не раз совершали морские походы против своих врагов, осаждали Царьград (Константинополь) и Солунь (Фессалоника), высаживались на Крит, берега Малой Азии и Южной Италии.
В VI в. восточные славяне уже имели свою государственность. Ее развитие и дальнейший рост производительных сил привели в IX в. к закономерному рождению мощного феодального Древнерусского государства, называвшегося Киевской Русью. Морские навыки и опыт славян VI-VIII вв. были восприняты и развиты их потомками в плаваниях в Черном, Средиземном и Мраморном морях. Основным их судном была морская ладья, представлявшая собой колоду-однодеревку, на борта которой набивались доски. Ладья могла ходить на веслах и под парусами.
За что же конкретно был повешен князь Матвей Гагарин ? В августе 1689 года, 27 числа, князь, будучи воеводой Нерчинска, обеспечил заключение мирного и торгового договора (трактата) Москвы с Цинской империей. Вскоре князь учредил компанию «Китайский торг» и проложил Золотой караванный путь через всю Сибирь из Москвы до Пекина по рекам. Его компания «Китайский торг» стала примером частного предпринимательства, образцом вольной внутрироссийской и международной коммерческой деятельности для купцов и для любых деловых людей. Сам Матвей Гагарин, его компаньоны, купцы, караванщики, корабельщики, грузчики, ямщики на перегонах и волоках, свободные хозяева гостиных дворов зарабатывали на торговых операциях огромные деньги, строили дома, слободы и церкви. В Сибири женщины покупали золотые украшения, дочери ходили в дорогих и модных одеждах.. . Это и была система экономики по-английски. Точно так же торговали русские купцы Архангельска, плавая по морю на кораблях с товарами в Европу. Созданная князем Матвеем Петровичем Гагариным партия «Верховный тайный совет» (примерно в 1700 г.) , ставила целью дать русскому народу «английский путь» жизни:
Доцільно сказати, що постать І. Мазепи (1687 – 1708 рр.) складна і неоднозначна. У ній дивовижно органічно поєднуються захисник української державності і кар'єрист, тонкий дипломат і улесливий царедворець, щедрий меценат і прихильник жорстокого ставлення до народних мас. Своє гетьманство (липень 1687 р.) І. Мазепа починав як політик чіткої промосковської орієнтації. Головною метою гетьмана було об'єднання у рамках однієї держави всіх українських земель та створення станової держави західноєвропейського зразка. Для реалізації своїх планів Мазепа намагався створити для себе надійну опору – тобто сформувати аристократичну верхівку суспільства з козацької старшини. Для цього він роздавав старшині землі та залежних селян.
Історичні факти переконливо свідчать, що Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною. Не зраджував він і українській державності, бо відповідно до його угоди зі Швецією, Україна мала стати великим князівством під номінальним протекторатом шведського короля.
І хоча на дії Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток наклали особисте честолюбство, прагнення до влади, піклування про власні матеріальні інтереси, об'єктивно значна частина його вчинків мала прогресивний характер, оскільки була спрямована на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації.