Відповідь:
Найбільше піднесення держави припало на часи правління п'яти добрих імператорів (96-180 роки н. е.). За правління Траяна, другого з п'яти хороших імператорів, у першій чверті II століття Римська імперія досягла найбільшої територіальної експансії.
Період постійних заворушень і громадянських воєн (235—284 роки н. е.), що були спричинені боротьбою за владу солдатських імператорів, отримав назву «Криза третього століття» та призвів до значного послаблення держави. Певної стабілізації було досягнуто за правління Діоклетіана (284—305) і Костянтина Великого (306—337). Другий з них легалізував християнство й активно сприяв його поширенню.
Як єдине державне утворення Римська імперія перестала існувати 395 року після поділу імперії на Західну та Східну. Хоча формально вважалося, що імператори просто управляють різними частинами все ще однієї держави.
В останній чверті IV століття почалося велике переселення народів, посилився зовнішній тиск варварів (германців, сарматів та ін.) і в боротьбі з ними Рим починає втрачати провінції та колишню могутність. На початку V століття напади варварів переростають у навалу, яку вже неможливо спинити: на території кількох відвойованих провінцій вожді прибулих племен утворюють варварські королівства, які стають фактично незалежними. Найдошкульніших ударів імперії завдають гуни на чолі з Аттілою. І хоча римлянам вдається завдати гунам поразки на Каталаунських полях (451), останні десятиліття держава перебуває у повному занепаді.
Пояснення:
Політика освіченого абсолютизму мала як позитивні, так і негативні риси. Нижче наведено загальний огляд цих характеристик:
Позитивні риси політики освіченого абсолютизму:
-Модернізація та реформи: Освічені монархи прагнули до реформування адміністративних, економічних і соціальних систем, щоб покращити ефективність державного управління та підвищити рівень життя своїх підданих.
-Прогресивність в законодавстві: Вони сприяли впровадженню нових законів і регуляцій, спрямованих на захист прав громадян, скасування феодальних обов'язків та привілеїв, та створення рівних умов для всіх.
-Розвиток освіти та науки: Освічені монархи фінансували освітні заклади, підтримували наукові дослідження та сприяли поширенню освіти серед населення. Вони вважали освіту ключовим фактором у підвищенні рівня культури та ефективності держави.
Негативні риси політики освіченого абсолютизму:
-Авторитаризм: Освічені монархи все ще зберігали велику владу та контроль над державою, що може вести до обмеження прав і свобод громадян.
-Обмеження політичної участі: Влада в освіченому абсолютизмі часто залишалася у руках монарха та його близьких радників, що обмежувало можливість громадян брати участь у прийнятті рішень.
-Вибірковість реформ: Освічені монархи часто впроваджували реформи, які були спрямовані на підвищення ефективності держави, але не завжди приділяли достатню увагу соціальним проблемам і нерівностям.
Щодо питання державних інтересів і відданості ідеям Просвітництва, освічені монархи були спонукані до реформ через поєднання цих двох факторів. Вони розуміли, що модернізація та розвиток держави сприятимуть її сильній позиції в світі, а також забезпечать благополуччя їх підданих. Ідеї Просвітництва, які пропагували розум, науку, раціоналізм і просвітительські цінності, також впливали на освічених монархів, спонукаючи їх до реформування системи влади та соціальних структур на користь розвитку суспільства.
Проте варто зазначити, що в реалізації реформ може бути різний баланс між державними інтересами та ідеями Просвітництва залежно від конкретного монарха та його політичних обставин.