Нестор Літописець (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – «Повісті врем’яних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України.
«Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити» – цими словами починається літопис. У ньому печерський чорноризець зумів показати історію нашої держави на широкому тлі світових подій. Науковці стверджують, що у середньовічній історії немає прикладів рівних літопису Нестора.
«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород
«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород
Доктор історії Ігор Гирич називає Нестора Літописця «першим істориком України-Русі».
«У «Повісті» Нестор пов’язує історію України з історією світу… Ідею єдности і політичної незалежности Української держави проголосив Нестор у часи, коли вже йшов швидкими темпами процес розподілу тодішньої держави на окремі землі», – пише доктор історичних наук Наталія Полонська-Василенко.
Отже, у «Повісті» не лише історія.
Держава – за Нестором – єдина розумна природна організація, що робить людей суспільством.
Поза державою вони перестають бути людьми і перетворюються на щось подібне до отари худоби.
Нестор Літописець вважає, що всесвітнім історичним процесом керують добро і зло. Але не безпосередньо, а через діяльність звичайних живих людей – через їхні характери і вчинки.
Від перших оповідань і до останніх записів древнього літопису лунає думка, що зло карається. Хто і коли б не вчинив зло – матиме покуту.
Русские крестьяне в конце XV – начале XVI в. возделывали зерновые культуры: пшеница, ячмень, просо, рожь, овес.
Орудия труда русских крестьян в конце XV – начале XVI в.: соха, соха-косуля, плуг, борона. Они столь незначительно изменились со времен Древней Руси потому, что развитие земледелия тормозила зависимость от ордынских ханов, традиции возделывания земли передавались из поколения в поколение и менялись очень медленно, Россия существовала обособленно от других стран Европы, где орудия обработки земли уже изменились
Для сеяния зерна по всей России применялись корзины севалки, для жатвы- серпы, для обмолота зерновых культур- цепы, для обмолота льна и конопли- вальки, для веяния- лопаты, для переработки зерна в муку- жернова, большое количество зерна перерабатывалось на мельницах. Для переработки стеблей льна и конопли в волокно, а волокна в нить и ткань использовали мялки, трепала, прялки, веретёна, самопрялки, вьюшки, мотовила, бараны, сновалки, кросны- ткацкие станки. Объяснение именно этим орудиям труда очень простое: практически все крестьяне были земледельцы. Крестьянам выдавались земли и вышеперечисленые орудия труда, а также другие орудия для обработки земли и семена.
Відповідь:
Пояснення:
Нестор Літописець (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – «Повісті врем’яних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України.
«Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити» – цими словами починається літопис. У ньому печерський чорноризець зумів показати історію нашої держави на широкому тлі світових подій. Науковці стверджують, що у середньовічній історії немає прикладів рівних літопису Нестора.
«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород
«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород
Доктор історії Ігор Гирич називає Нестора Літописця «першим істориком України-Русі».
«У «Повісті» Нестор пов’язує історію України з історією світу… Ідею єдности і політичної незалежности Української держави проголосив Нестор у часи, коли вже йшов швидкими темпами процес розподілу тодішньої держави на окремі землі», – пише доктор історичних наук Наталія Полонська-Василенко.
Отже, у «Повісті» не лише історія.
Держава – за Нестором – єдина розумна природна організація, що робить людей суспільством.
Поза державою вони перестають бути людьми і перетворюються на щось подібне до отари худоби.
Нестор Літописець вважає, що всесвітнім історичним процесом керують добро і зло. Але не безпосередньо, а через діяльність звичайних живих людей – через їхні характери і вчинки.
Від перших оповідань і до останніх записів древнього літопису лунає думка, що зло карається. Хто і коли б не вчинив зло – матиме покуту.