нава́ла на Київську Русь — вторгнення монгольських військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу Монгольської імперії, найбільшої держави світу тих часів. Щодо цих подій в українській історіографії вживають також терміни орди́нська нава́ла або монго́ло-тата́рська нава́ла.
Русь зазнала монгольської навали в 1237–1241 роках. Протягом зими 1237–1238 років військо Монгольської імперії завоювало Рязанське та Володимиро-Суздальське князівства та всі північно-східні землі Київської Русі. У 1239 році монголи оволоділи Переяславом і Черніговом, а в грудні 1240 року штурмом здобули Київ і майже повністю зруйнували його Горішнє місто. Протягом наступного 1241 року було завойовано Галицьку та Волинську землі.
Загарбання Київської Русі військами хана Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням.
Іншою причиною поразки руських князівств стала розрізненість князівських дій, непідготовленість більшості міст до оборони. Батиєва навала уповільнила розвиток східних слов'ян, відкинувши Русь на кілька століть назад. Встановлене ординське іго законсервувало феодальну (удільну) роздрібненість, перешкоджаючи централізації земель і відродженню державності. У монголів було сильне військо яке складалося з важкої і легкої кінот. Легка кінота нападала на замок, потім ніби здавалась і виманювала з замку до важкої кіноти а та їх знищувала.
Объяснение:
особый вид госслужащих; упоминаются в истории со времени правления в Риме этрусских царей (VII век до н. э). Первоначально ликторы были исполнителями распоряжений магистрато
Объяснение:
Как-то так