Население США очень разноплановое по этническому и национальному признаку, поэтому США достаточно обоснованно называют нацией иммигрантов — с 1790 по 1994 гг. в страну прибыло из Европы, Латинской Америки, Азии и Африки почти 64 млн иммигрантов.
1 августа 1790 года — первая общефедеральная перепись населения США, по итогам которой была определена численность населения, равная 3,9 млн человек.
В 1915 году в США проживало 100 млн человек.
В 1967 году США преодолели рубеж в 200 млн человек.
Согласно данным Бюро переписи населения США, 17 октября 2006 года в 7.46 по восточному времени в стране родился 300-миллионный житель.
308 миллионов 745 тысяч 538 человек проживало в США согласно Всеобщей переписи населения в апреле 2010 года[3]. Это на 9,7 % больше, чем во время предыдущей переписи в 2000 году[3][4].
В среднем каждая американка рожает за свою жизнь по два ребенка. В разные годы прирост населения США колебался в пределах 0,75-1,5 %.
Объяснение:
Для поляків захоплення українських земель не відбувалося так легко, як для литовців. Галицько-Волинські князі, захищаючи свої землі від посягань з боку феодальної Угорщини, Польщі й Литви, наполегливо домагалися об'єднання підлеглих їм територій. Однак сил для цього не вистачало, і в середині XIV ст. землі Галицько-Волинського князівства були загарбані й поділені між Польщею, Литвою і Молдавією.
Не встиг Казимир повернутися до Польщі, як галицькі бояри під проводом Дмитра Детка встановили свою владу в краї. Казимир був змушений визнати Детка фактичним правителем Галичини. За це останній неохоче визнав обмежену зверхність польського короля. Ще більшу загрозу польським намірам у Галичині й на Волині становили литовці. Оскільки син Гедимінаса Любарт був зятем померлого галицького правителя Болеслава, то у 1340 р. волинські бояри визнали молодого литовського князя своїм сюзереном. І, коли у 1344 р. помер Детко, ґрунт для сутички між поляками й литовцями за галицько-волинські землі був готовий. Через дев'ять днів після смерті, король Польщі у квітні 1340 р. вступив у Галичину.
У 1349 р. в результаті надзвичайно вдалої військової кампанії Казимир підпорядкував собі Галичину й частину Волині. Нарешті, у 1366 р., війна закінчилася польською окупацією всієї Галичини й невеликої частини Волині. Решта Волині лишалася за литовцями. Але навіть тоді поляки ще не змогли надійно закріпитися на своїх величезних завоюваннях в Україні. Завоювання ці охоплювали близько 52 тис. кв. км із населенням 200 тис. чоловік і збільшували землі Польської корони майже на 50%.
Якщо на перших порах Галичина ще зберігала деяку автономію, то в 1434 р. вона була повністю інкорпорована до складу Польського королівства і разом з Львівською і Перемишльською землями перетворена у "Руське воєводство".