На відміну від Польщі, Литва застосувала зовсім іншу стратегію освоєння нових земель.
Литовські князі — нові об'єднувачі Русі. Вони відвойовують руські землі у поляків і монголів.
Приєдання білоруських та українських земель розпочав Гедимін, засновник однойменної князівської династії. У 1340 р. син Гедиміна, Любарт, втрутився в боротьбу за Галицько-Волинську спадщину й урвав у Казимира ІІІ Волинь.
А великий князь литовський Ольгерд остаточно відвоював території у монголів. Він вдало скористався з розробленості Орди і у 1362 р. завдав поразки військам трьох татарських племен у битві на р. Сині Води. Князівства Південної Русі приєдналися до ВКЛ.
Гедиміновичі вирішили не ускладнювати собі життя. У відносинах з приєднаними територіями вони діяли за принципом «нового не вводимо, старого не міняємо». Натомість, литовці активно переймали надбання Русі — право, мову, православ'я (до того литовці були язичниками), та одружуються з представниками руської знаті.
У 1385 р. була підписана Кревська унія —шлюбний договір між великим князем литовським Ягайлом та польською королівною Ядвігою. Ягайло прийняв католицтво і став польським королем. Ця угода мала винятково політичну вигоду. Польщі та Литві надокучав спільний ворог — Тевтонський орден. У 1410 році спільна польсько-литовсько-руська рать на чолі з Вітовтом завдала поразки німецьким хрестоносцям у битві під Ґрюнвальдом.
«Холодная война», начатая Западом против СССР в 1946 году, не закончилась с разрушением Советского Союза и реставрацией капитализма на его территории, вопреки утверждениям политиков и СМИ. Во-первых, потому, что само понятие «холодная война», навязанное общественному сознанию, не соответствует её скрываемому фактическому содержанию и целям, которые она преследует в политике западных держав во главе с США. Холодная война — это не просто соперничество (идеологическое, политическое, экономическое) двух социальных систем в XX веке. В военной доктрине НАТО она рассматривается как особый тип войны в условиях ядерного противостояния сторон, которая планируется и проводится во второй половине XX века наряду с другими типами: всеобщей (тотальной) ядерной войной, ограниченными и локальными войнами
Последствия принятия христианства на Руси - христианство цементировало семью, вводило новую мораль с гуманным отношением к женщине, к матери, к детям, к человеку вообще; - правящий класс получил идеологическое средство для укрепления власти - христианскую религию, а также организацию, выполнявшую функцию божественного освящения складывающегося феодального строя (княжеская власть – от Бога); - идеологически закреплялось единство древнерусского государства; ускорение славянизации неславянских элементов в русском обществе, стабилизация системы иерархических общественных ценностей; - Русь получила письменность и возможность прио6щения к культуре Византии, наследницы античной цивилизации; - расширились и окрепли внешнеполитические связи Руси, вступившей в семью христианских народов; Причины христианизации: - потребность дальнейшего развития русского государства и общества, необходимость идеологического средства консолидации господствовавшего класса и распространения его власти на все общество
Объяснение:
На відміну від Польщі, Литва застосувала зовсім іншу стратегію освоєння нових земель.
Литовські князі — нові об'єднувачі Русі. Вони відвойовують руські землі у поляків і монголів.
Приєдання білоруських та українських земель розпочав Гедимін, засновник однойменної князівської династії. У 1340 р. син Гедиміна, Любарт, втрутився в боротьбу за Галицько-Волинську спадщину й урвав у Казимира ІІІ Волинь.
А великий князь литовський Ольгерд остаточно відвоював території у монголів. Він вдало скористався з розробленості Орди і у 1362 р. завдав поразки військам трьох татарських племен у битві на р. Сині Води. Князівства Південної Русі приєдналися до ВКЛ.
Гедиміновичі вирішили не ускладнювати собі життя. У відносинах з приєднаними територіями вони діяли за принципом «нового не вводимо, старого не міняємо». Натомість, литовці активно переймали надбання Русі — право, мову, православ'я (до того литовці були язичниками), та одружуються з представниками руської знаті.
У 1385 р. була підписана Кревська унія —шлюбний договір між великим князем литовським Ягайлом та польською королівною Ядвігою. Ягайло прийняв католицтво і став польським королем. Ця угода мала винятково політичну вигоду. Польщі та Литві надокучав спільний ворог — Тевтонський орден. У 1410 році спільна польсько-литовсько-руська рать на чолі з Вітовтом завдала поразки німецьким хрестоносцям у битві під Ґрюнвальдом.