ответ:
значні економічні зрушення на заході після другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, народжуваності. насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції — кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.
із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти по господарству і були опорою в старості усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як божа милість. усі релігії вважали, що тільки богу дано вирішувати, скільки дітей буде в батьків.
у результат! промислової революції, швидкого розвитку медицини та охорони здоров'я ситуація поступово змінювалась. смертність зменшилась, і загроза вимирання людства зникла. праця стала більш кваліфікованою, потребувала відповідної освіти.
витрати на виховання дітей зростали, а батьки опинилися перед вибором: або дітей буде багато, але. тоді вони будуть не спроможні дати їм необхідну освіту, або дітей буде менше, але вони будуть більш підготовлені до життя. батьки все частіше робили вибір на користь меншої кількості дітей.
цьому процесу сприяла і емансипація жінок, зростання їх зайнятості її суспільному виробництві, поява в них нових життєвих цінностей і орієнтирів, не пов'язаних із сім’єю.
таким чином, демографічна поведінка людей кардинально зміцнилася: замість орієнтації на максимальну кількість дітей утвердилося прагнення до такої їх кількості, яку батьки вважають оптимальною. у будь-якому випадку це означало, що дітей ставало менше, народжуваність знижувалась.
слід ще врахувати, що під час війни загинула значна кількість чоловічого населення, що призвело до зміни пропорції між чоловічим і жіночим населенням на користь останніх — значна частина жінок залишилась незаміжньою
народжуваності викликало ряд істотних наслідків. почалося старіння населення. дітей стало менше, їх частка в структурі населення зменшилася. водночас зросла тривалість життя. у країнах заходу в 1986 р. вона виросла до 70—80 років. швидке падіння народжуваності в європі призвело до того, що під час економічного піднесення 1960-х рр. виникла проблема нестачі робочої сили, яка почала вирішуватися за рахунок вихідців із країн африки й азії. іноземці бралися на роботу, яка в європі вважалася непрестижною, отримуючи при цьому мінімальну платню.
объяснение: ну вот
Қарлұқтардың дербестікке ұмтылуы олардың Ұйғыр қағанатынан бөлініп шығуына жеткізді. 746 жылы қарлұқтар Жетісуға қоныс аударды, ал онда саяси жағдай тым күрделі болатын. Өзара қырқысқан күресте түргеш қағандары өздерінің бұрынғы Қарлұқ тайпаларының мекені күш-құдіретінен айырылды. Соның салдарынан бытырап кеткен түргеш тайпалары қарлұқтарға лайықты қарсылық көрсете алмады. Бұл оқиғалар ертедегі түріктердің Терхин жазбаларында: «Ит жылы үш-қарлұқ опасыздық жасап, қашып кетті. Олар батыстағы он оқ халқының еліне келді»,—деп көрсетілген. Түргештердің әулеттік руларынын саяси билігінің әлсіреуін Шығыс Түркістандағы қытай өкілдері пайдалана қойды. Тань әскерлері Суябты басып алды, Шашқа (Ташкентке) дейін жетті, бірақ мұнда көк тіреген Қытайдың мүдделері батыстан өздерінің ықпал ерісін кеңейту мақсатымен ілгерілеп келе жатқан арабтардың мүдделерімен қиғаш келді. Қайшылықтың шиеленіскен түйіні 751 жылы екі империялық күш арасындағы шешуші шайқас барысында шешілді, оның нәтижесінде тань әскерлері зор шығынға ұшырады.
Объяснение:
Відповідь:
На русском. Ни для никого не секрет, что каждый человек уникален по-своему. Но всех людей объединяет одно: все мы обладаем собственным мнением, уникальным характером и набором качеств, которые и формируют нашу личность с самого раннего возраста. В человеке элегантно считаются как темные так и, светлые стороны его индивидуальности. Но также попадаются и такие особенности характера, которые мы тяжело отличим, в силу того, что они очень похожи друг на друга, или одно вытекает из другого. Примером такого явления служит гордость и гордыня. Эти два понятия являются неотъемлемой составляющей нашей жизни, но лишь с одной разницей. Гордость — это хорошо, а гордыня — это плохо. И поэтому, очень важно найти ту грань между черным и белым, между хорошо и плохо. Ибо гордый человек с легкостью может превратиться в личность высокомерную и заносчивую. Тем самым отталкивая от себя людей и делают их жизнь невыносимой.
Но для начала стоит более подробно понять, что же на самом деле представляют собой эти два похожих на первых взгляд понятия, и таких разных по своему содержанию.
Гордость — это одно из человеческих качеств, которое означает адекватную оценку собственного достоинства. Люди соблюдают моральные рамки, правила этикета и тем самым они сохраняют свою гордость перед лицом других. В человеке с детства родители прививают любовь к Родине, гордость за свою страну или государство. Гордость — это правила поведения, привитые моральными рамками и понятиями.
Гордыня же в свою очередь, это отрицательное качество. Это тщеславие, заносчивость, высокомерие, излишняя амбициозность и педантичное отношение к людям. Все эти качества и есть гордыня. Но самое парадоксальное, что плохое это часть хорошего. А именно гордыня — это некий концентрат гордости. Человек страдающий завышенной самооценкой, стравивший себя превыше всех, унижающий чужое достоинство посредством преувеличения своей значимости, жертва гордыни, которая как снег обрушилась на его голову.
Поэтому очень важно оставаться гордой личностью, но при этом быть гуманным к человеческим порокам и недостатками, чтобы не заболеть болезнью, под названием гордыня.
На татарском. Ни өчен беркемне дә сер түгел, һәр кеше үзенчә уникаль. Тик барлык кешеләрне бер нәрсә берләштерә: без барыбыз да обладаем балалары өчен үзләре фикере, уникаль характером һәм җыелмасын сыйфатлар, һәм алар формалаштыралар безнең шәхес белән, иң иртә яшьтәге. Кешедә элегантно булып санала ничек темные дә, якты яклар аның индивидуальности. Әмма шулай ук элђкми һәм мондый үзенчәлекләре характердагы, алар без авыр отличим, үз көченә моннан тыш, алар бик тә бер-берсенә охшамаган, яки бер вытекает бер башка. Үрнәк мондый күренеш булып хезмәт итә горурлык һәм гордыня. Бу ике төшенчә аерылгысыз өлеше безнең тормыш, тик, бары тик бер аерма. Горурлык — бу яхшы, ә гордыня — бу-начар. Шуңа күрә, бик мөһим табарга ту грань арасында черным һәм белым арасында яхшы һәм начар. Чөнки гордый кеше белән легкостью ала превратиться бу шәхес высокомерную һәм заносчивую. Шуның отталкивая нче үзләрен кешеләр эшли, аларның тормышын невыносимой.Тик әүвәл тора җентекләп аңларга, нәрсә чынлыкта коммунистлар үзе бу ике похожих беренче карашка төшенчәләр һәм шундый төрле үзенең эчтәлеге буенча. Горурлык — ул бер сыйфатлар, ул аңлата адекватную бәя үз абруйны. Кешеләр соблюдают әхлакый кысалар, кагыйдәләрне белүе һәм шуның белән алар саклыйлар, үз горурлыгы алдында йөзе башка. Кешедә кечкенәдән әти-прививают туган илгә мәхәббәт, горурлык, үз иленә яки дәүләт. Горурлык — ул үз-үзеңне тоту кагыйдәләре, привитые моральными кысалары һәм понятиями. Гордыня исә, үз чиратында, бу-тискәре сыйфат. Бу тщеславие, заносчивость, высокомерие, үз-амбициозность һәм педантичное мөнәсәбәт кешеләргә. Барлык шушы сыйфатлары бар гордыня. Ләкин иң парадоксальное, бу начар бу өлеше яхшы. Ә нәкъ менә гордыня — бу ниндидер концентрат горурлык. Кеше страдающий завышенной самооценкой, стравивший үзен мөшрикләрнең барлык унижающий чужое өстенлеге аша преувеличения, үз әһәмияте, корбаны гордыни, ул кар кебек обрушилась аның башын. Шуңа күрә бик мөһим калырга гордой шәхес, әмма шул ук вакытта булырга гуманным к кеше порокам һәм кимчелекләре булган өчен түгел заболеть болезнью, дип исемләнгән