Объяснение:
Алексеевич Романов (1672-1725) – крупнейшая фигура отечественной и мировой истории.
Время его правления (1682-1725) было временем крутого поворота в судьбах отечества. Как любая масштабная личность Петр I был полон противоречий, оказавших большое влияние на характер его реформ, образ жизни, отношения с людьми.
Пытливый, любознательный по характеру юный Петр не получил систематического образования. Искренность и трудолюбие сочетались в нем с жестокостью и нетерпимостью.
Путь к единовластию у Петра был долог. В четыре года он потерял отца, царя Алексея Михайловича. Шесть лет на престоле был его сводный брат – Федор Алексеевич.
С десятилетнего возраста стал соправителем брата Ивана, при регентстве сестры Софьи. С годами будущего императора все больше занимали его «потешное» войско и немецкая слобода, и Софью Алексеевну начала тревожить активность юного царя.
Организованное царевной в 1689 году стрелецкое восстание провалилось, Софья была заключена в монастырь, а сводный брат Иван фактически отказался от правления (умер в 1696 году).
Петро І Великий (1672 – 1725) – видатний державний діяч, московський цар з династії Романових, всеросійський імператор з 1721 року, великий реформатор. Народився Петро Перший 30 травня (9 червня) 1672 року в Москві. Він був молодшим сином царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з царицею Наталією Кирилівною Наришкіною. З одного року виховувався няньками. А після смерті батька, у віці чотирьох років, опікуном Петра став його зведений брат і новий цар Федір Олексійович. З 5 років маленького Петра почали навчати абетці. Уроки йому давав дяк Н. М. Зотов. Однак освіту майбутній цар отримав слабку і не відрізнявся грамотністю. У 1682 році, після смерті Федора Олексійовича, 10 – річний Петро та його брат Іван були проголошені царями. Але фактично управління взяла на себе їх старша сестра – царівна Софія Олексіївна. У цей час Петро 1 і його мати змушені були віддалитися від двору і переїхати в село Преображенське. Тут у Петра 1 виникає інтерес до військової діяльності, він створює «потішні» полки , які стали згодом основою російської армії. Захоплюється вогнепальною справою, суднобудуванням. Багато часу проводить в Німецькій слободі, стає прихильником європейського життя, заводить друзів. У 1689 році Софія була відсторонена від престолу, і влада перейшла до Петра І, а управління країною довірено його матері і дядьку Л. К. Наришкіній. Петро продовжив війну з Кримом, взяв фортецю Азова. Подальші дії Петра І були спрямовані на створення потужного флоту. Зовнішня політика Петра І того часу була зосереджена на пошуку союзників у війні з Османською імперією. З такою метою Петро відправився в Європу. У цей час діяльність Петра І полягала тільки в створенні політичних союзів. Він вивчає кораблебудування, пристрої, культуру інших країн. Повернувся в Росію він після звістки про стрілецькі заколоти. В результаті подорожі захотів змінити Росію, для чого було зроблено кілька нововведень. Наприклад, введено літочислення за юліанським календарем.
Вторжение гуннов, которое, как и миграция сарматов в предыдущий период, было обусловлено этническими сдвигами в средней Евразии, имело далеко идущие исторические последствия для дальнейшего развития западной Евразии. В правление Аттилы (434—453) гуннское объединение с центром в Паннонии достигло максимальной экспансии, охватив территорию от Волги и Кавказа до Рейна. После смерти Аттилы в 453 году Империя гуннов распалась, и гунны были поглощены новыми группами прибывавших с востока кочевников.