І російська історична наука, і засоби пропаганди видавали за незаперечну істину гасло «Севастополь – місто російської слави». Пов’язували це, насамперед, із подіями Кримської війни 1853–1856 років. Проте, по-перше, Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Черноморського флоту. По-друге, Російська Імперія цю війну програла.
При огляді експозиції у музейному Севастопольському комплексі «Михайлівська батарея», підготовленої спільно Музеєм Шереметьєвих і Військово-морським музеєм України [1], значну частину якої становлять матеріали, присвячені подіям Кримської (Східної) війни 1853–1856 рр., я звернув увагу на один, здавалося б, звичайний і не дуже прикметний фотознімок, зроблений, ймовірно, 1904 р. На ньому зображені понад 40 сивих й бородатих ветеранів війни, колишніх матросів Чорноморського флоту, які були зібрані до урочистих заходів з нагоди 50-ї річниці оборони Севастополя.
Людо́вик XIV Король-Сонце (фр. Louis XIV, 5 вересня 1638 — 1 вересня 1715) — французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. Отримав при народженні ім'я Людовик Богоданий (фр. Louis-Dieudonné), відомий також як «король-дитя», а потім — «король-сонце». Батько — Людовик XIII. Його матір'ю була Анна Австрійська. До 1661 країною фактично керував кардинал Джуліо Мазаріні, але пізніше Людовик отримав абсолютну владу, дотримуючись кредо: «Держава — це я». Під час свого правління він вів кілька воєн 1667—1668, 1672—1678, 1688—1697 і 1701—1713 (Війна за іспанську спадщину) проти різних європейських альянсів, які завжди включали Королівство Англія і Республіку Об'єднаних провінцій. Людовик XIV відомий як заступник мистецтв та наук.