Відмінність відбудовчих процесів була зумовлена різними:
• пріоритетами і метою,
• стартовими умовами,
• шляхами можливостями.
1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.
• Тільки прямі збитки, заподіяні господарству України, становили 285 млрд крб.
• Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових фабрик, заводів, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.
• В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, а промислове виробництво становило 26% довоєнного рівня.
• Значно меншими, ніж у нашій республіці, були руйнування промислового потенціалу в країнах Заходу.
• Рівень англійської промисловості вже у 1946 р. досяг 90% показників 1937 р.
• Франція вже 1948 р. досягла довоєнного обсягу промислового, а у 1950 р. — сільськогосподарського виробництва.
2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої до а західні країни активно використовували асигнування, що надавали США відповідно до «плану Маршалла».
• Західноєвропейські уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Західні країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946-1952 рр. 13,3 млрд доларів.
• СРСР, а під його тиском ще вісім країн Центральної та Південно-Східної Європи відмовилися від участі у цьому плані.
• СРСР спирався на власні ресурси, використовуючи тяжку, ручну в багатьох випадках, працю українського населення. Широко використовували працю в’язнів сталінських концтаборів.
3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.
Західні країни розпочинали відбудову в такій послідовності:
• стабілізація національної валюти;
• відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв’язку;
• розвиток сільського господарства та на його основі харчової промисловості;
• розвиток виробництва предметів першої необхідності;
• розвиток важкої промисловості на основі розвитку науки і прогресивних технологій.
У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети
були іншими:
• СРСР розпочинав відбудову з розвитку важкої промисловості, куди спрямували основні кошти і трудові ресурси;
• проводилася сувора економія і накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловості;
• задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на задній план;
• на основі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки;
• під час відбудови не брали до уваги екологічних аспектів;
• економіка У країни відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;
• переважала ручна праця;
• кількісні показники переважали над якісними;
• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.
4. У західних країнах процес відбудови відзначався швидшими темпами.
Західні країни довоєнного рівня досягли у 1947-1948 pp. В Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.).
5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.
Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей. Широко пропагувався рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця. Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув’язнених і військовополонених, праця жінок і підлітків, безплатна праця колгоспників.
6. Широко використовували в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.
Прикладом може слугувати Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний б життя», виданий 21 лютого 1948 р.
7. У паливно-енергетичному балансі перевага у споживанні надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енергомісткість і металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.
8. Відбудова України, на відміну від країн Заходу, ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю, та інтеграцію з розвиненими країнами світу.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
У першій половині ХІІ ст. Буковина входила до складу Галицько-Волинської держави. У зв’язку із занепадом останньої після монголо-татарської навали, у першій половині XIV ст. північна частина Буковини перейшла під владу Золотої Орди. Внаслідок цьго, на територї Буковини відокремилася Шипинська земля (орієнтовано територія сучасної Чернівецької області), яка перебувала у залежності від золотоординців. Уже з середини XIV ст. Північна Буковина відійшла до Угорщини, де місцеве управління отримали у свої руки угорські намісники. На землях же південної частини Буковини активно розселилися волохи (румуни).
Македонский захватил: Малую Азию, Сирию и Египет (334—332 гг. до н. э.), Персию (331—330 гг. до н. э.), Среднюю Азию (329—327 гг. до н. э.), часть Индии (326-325 гг. до н. э.) Александр Македонский начал свои завоевания с запада Ахеменидской империи.
Объяснение:
Походы Александра Македонского фактически начались в 340 годы до нашей эры. Походы начались с восстания медов. Далее в 338 году до нашей эры случилось сражение при Херонее, когда в центральной Греции объединилось войско Афин, Фив и других городов Эллады. В 336 году до нашей эры в возрасте двадцати лет македонский царь Александр Великий унаследовал ресурсы и богатство македонского государства после смерти своего отца.
И уже в следующем году – в 3335 году до нашей эры – он совершил поход на Балканы. Он дошел до реки Истр, разбил фракийские и иллирийские племена. И осенью 335 году он осадил Фивы, перебросив войска из Иллирии в Беотию.
В период с 334 по 324 годы до нашей эры он совершил поход в Азию. В 334 году он разбил персов в битве на реке Граник, так что в результате вся Малая Азия стала подчиняться Александру. В том же году он осуществил осаду и штурм столицы Карии. В 333 году случилась битва при Иссе, Александр разгромил персидское войско Дария Третьего в Киликии. В 332 году случилась осада Тира в течение семи месяцев. В том же году после Финикии он осадил и взял штурмом Газу в Палестине.
К 331 году он победил персидского царя Дария в двух важных битвах и перешел в Египет. Там его короновали фараоном, и он основал город Александрия. Затем он вторгся в Месопотамию, где он снова победил Дария, двинулся через горы в Персию и захватил кучу королевских сокровищ, которые накапливались в Персеполе более двух столетий.
После смерти Дария, Александр полностью контролировал персидские земли. Он знал, что для сохранения Месопотамии ему придется сохранить контроль над иранским плато, подвергая на севере и востоке мародерству кочевников из Центральной Азии. Более того, Александр хотел подтолкнуть свои завоевания к краю известного мира.
В 329 году году началась Горная война, в рамках которой он воевал в Согдиане и Бактрии.
Последней крупной кампанией Александра было завоевание Индии, экспедиция, которая была не только военной авантюрой, но и фантастическим путешествием к внешним границам мира. Идя со своими людьми к тому, что Александр считал краем своей новой территории, он обнаружил больше земли на востоке и еще одну великую реку, Ганг. В период с 326 по 325 годы произошел штурм города маллов. Дальше его команда отказалась продвигаться, и потому они вернулись обратно.
ВРОДЕ ВСЕ, ПОСМОТРИ, ВЫБЕРИ ЧТО ТО, ЧТО НАДО, НЕ ЗНАЮ, ВСЕ ЛИ ОПИСАЛА, ЧТО НАШЛА, ОТРЫЛА В УЧЕБНИКЕ, В ИНТЕРНЕТЕ-ВОТ