Чтобы быть услышанными, плебеи в острые моменты борьбы за свои права собирались, вооружались и уходили из Рима. Например, в 494 году до н.э. они отказались выступить в военный поход и покинули Рим. Уходили плебеи недалеко, например на Авентинский холм, который тогда ещё был за городской чертой. Тем самым плебеи показывали решимость покинуть Рим, если к ним не прислушаются, и основать своё отдельное государство. Такой демонстративный уход получил специальное название — «сецессия». После первой сецессии, был принят закон Сервилия. Плебеи получили право избирать одного народного трибуна и двух плебейских эдилов, которые могли накладывать вето на решения магистратов.
В конце XV века в Германии не прекращались крестьянские восстания. Великая роль Томаса Мюнцера состоит в том, что он объединил крестьян и стал проповедником нового времени — беспокойной эпохи Реформации.
После перехода Мюнцера на сторону «опасных еретиков» Городской совет решил принять против него меры. Поводом послужила уличная демонстрация ткачей, в результате которой 56 человек были посажены в тюрьму. Мюнцер был также обвинен в участии в бунте и приговорен к изгнанию. Изгнанный из Саксонии, он осенью 1521 года прибыл в Прагу. Он опубликовал там воззвание к населению на латинском, немецком и чешском языках.
В пятницу 26 мая начались казни; прикованный к телеге, Томас Мюнцер был привезен из Гельдрунгена. Ужасные пытки и тюрьмы, тряска в телеге по неровной дороге уже довели его до полусмерти. Герцог Генрих Брауншвейгский прочел ему «Верую», потом его привели в чувство, дав выпить воды.
Когда палач сделал свое дело, окровавленную голову Мюнцера насадили на кол и выставили на Исполинской горе в Мюльгаузен.
Объяснение:
Українські землі у складі Російської імперії
План
1. Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ.
2. Національне та соціальне становище українського населення.
3. Імперська колонізаторська політика України.
Основні поняття та терміни:
Адміністративно - територіальний поділ - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (область, провінція, штат, воєводство, губернія, повіт, волость, місто, село) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.
Генерал - губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії (1775 - 1917). Включало одну або кілька губерній, під управлінням генерал - губернатора.
Повіт - адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половини XIV ст.
Стан - адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Росії та України в XIX ст. ; запроваджена 1837р. у зв'язку з посиленням селянського руху.
Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ
Таблиця "Адміністративно - територіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст."
Наддніпрянська Україна
Малоросійське генерал-губернаторство:
Харківська губернія
Чернігівська губернія
Полтавська губернія
Київське генерал- губернаторство:
Київська губернія
Подільська губернія
Полтавська губернія
Новоросійсько - Бессарабське генерал-губернаторство:
Катеринославська
губернія
Херсонська губернія
Таврійська губернія
Наприкінці XVIII ст. територія України входила до складу Російської та Австрійської імперій. У першій половині XIX ст. українська етнічна територія становила до 700 тис. км2. До складу Російської імперії входило 90% цієї території - Правобережна і Лівобережна Україна, Слобожанщина та південна (Степова) Україна, а до складу Австрійської - 10% - Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Такий територіальний поділ існував аж до початку Першої світової війни.
В історичному розвитку українського народу визначальна роль, як і раніше, належала Наддніпрянщині. Її вважало своїм історичним, політичним та культурним центром також українське населення Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, підвладне Австрійській імперії.
Поширення на територію України адміністративно - територіального устрою Російської імперії мало на меті прискорити колонізацію українських земель. Розроблена царським урядом на початку 50 -х рр.. XIX ст. інструкція зобов'язувала генерал - губернаторів посилити всебічний нагляд за «станом умів».
Найстараннішими провідниками царської колонізаторської політики в Україні були київський генерал - губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) - князь М. Долгоруков та новоросійський - граф М. Воронцов. Останнього як ревносного прислужника царизму висміяв у відомій епіграмі О. Пушкін. Антинародну діяльність перших двох - під керівництвом тодішнього найвищого провідника та ідейного натхненника колонізаторської політики в Україні царя Миколи I
Объяснение: