Скласти діалог про те, чи можуть електронні носії інфломації повністю витіснити друковану книгу з нашого життя можна так:
- Доброго дня, Андрійко! А що це в тебе в руках?
- Планшет. Я скинув на нього всі наші підручники і тепер можу ходити до школи майже з порожнім портфелем.
- Це дуже зручно.
- Так. А як ти вважаєш, чи зможуть електронні носії повністю витіснити друковану книгу із нашого життя?
- Я вірю у вічність друкованої книги. Щось у ній є особливе. Проте я не відмовляюсь від рідерів на планшеті чи телефоні, адже це, безперечно, зручніше.
- Я також вважаю, що в друкованій книзі є своя таємничість. Гортаючи сторінки, людина отримує якесь особливе задоволення. Тому електронні носії ніколи не знищать книги. Лише, можливо, дуже сильно потіснять.
Жизнь рабочих была трудна и скучна. Вставали рано утром, с первыми звонами колокола на заводе, скудно завтракали, собирались. Во время второго звона выходили в путь. Приходили на завод и начинали работу во время третьего звона. Работали долго, до позднего вечера, а затем уходили домой. И так было почти каждый день. Платили им гроши, кроме того, начальство могло забраковать товар и вычесть его сумму из зарплаты. На заводы и фабрики забирали детей, женщин - всех, кто мог чем-то по делу. Также это делали из-за того, что они требовали меньшей зарплаты, чем взрослые.
В этот день на фабрике случилось два несчастных случая: мальчику на тканом станке оторвало руку, а рабочий поскользнулся, упал и сломал себе шею. Мальчику чудом удалось выжить, он получил гроши компенсации, но полноценно работать уже не мог, обрек себя на голодную смерть. Вскоре ему уже нашли замену.
А другая фабрика обанкротилась, и потому весь персонал распустили. Многие люди остались без работы, денег. Вот такая жизнь была у тогдашних рабочих. Надеюсь смог