Объяснение:
Будущая императрица Всероссийская, урожденная София Августа Фредерика Ангальт-Цербстская, принцесса цербстская, в 1744 году после принятия православия получила имя Екатерины Алексеевны.
В следующем году она стала супругой наследника престола Петра Федоровича. Еще до венчания стало очевидно, что брак этот будет несчастливым.
В то время как будущая императрица искренне полюбила Россию, чувствуя себя русской если не по крови, то по духу, Петр пренебрегал русскими обычаями и считал идеалом государственного устройства Пруссию.
Лицарство -- це кодекс поведінки і честі, яких офіційно дотримувалися середньовічні рицарі. Лицарство походить із середньовічної Франції й Іспанії, поширившись пізніше на всю Європу і досягши найбільшого розквіту в 12 і 13 століттях. Підсилилося в часи хрестоносців; найпершими з рицарських орденів були рицарі-госпітальєри і тамплієри, пілігрими у Святу землю. Принциповими цінностями лицарства були: побожність, честь, доблесть, шляхетність, цнотливість і вірність.
Рицарство як військовий та землевласницький стан виникло вперше у франків у зв'язку з переходом у VII столітті від народного війська до кінноти з васалів. Під впливом церкви і поезії воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів під впливом духовно-рицарських орденів, що виникли, замкнулось у спадкову аристократію.
Лицарство -- це, насамперед, кіннота. Лицар -- це професійний кінний воїн: і в Іспанії, і у Франції, і в Італії. Відповідно, лицарство, як професійна кіннота, зобов'язане своїм народженням, насамперед, тим значним змінам у військовій справі, які відбулися у VIII-ІХ сторіччях, коли в Європу приходить те, без чого ми не уявляємо собі кінноту: сучасного типу сідло, стремено та деякі інші речі -- те, чим Європа зобов'язана кочівникам, передусім, аварам.
Поява сучасного сідла та стремена дозволила вести вогонь з луку на скаку, звільнивши для цього руки, наносити важкі удари -- вершник отримував додаткову опору, тощо. Цей переворот призводить до того, що головною ударною силою війська стає кіннота.
І в цьому сенсі лицар -- це, перш за все, професійний кіннотник, тому що володіння конем потребувало значної вправності. Це певним чином передбачало також елітний статус, оскільки кінь був дорогим та й зброя і спорядження кіннотника теж були дорогими. Наприклад, в Каролінгський час всі обладунки коштували цілий табун коней (порядку тридцяти кобилиць). При чому все не стояло на місці, продовжуючи вдосконалюватись, природно, що збільшувалась і ціна. Відповідно, будь-кому це було вже довірити неможливо, тобто передбачалась елітність статусу кіннотника.