Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось
Тысячу лет тому назад скандинавское общество представляло собой совокупность мелких недружелюбных сообществ, в каждом из которых заправляла своя собственная знать. Кроме того, Скандинавия никогда не отличалась плодородными землями, климат там был очень суров, к 9 столетию Скандинавия была сильно перенаселена, и поэтому многие скандинавы отправлялись в другие земли в поисках более подходящих земель или же просто добычи. Понятно, что такие переселенцы были отнюдь не дружелюбными. Там где появлялись скандинавские воины, и где местные жители были застигнуты в врасплох, как правило, никого не оставалось в живых.
Во главе таких отрядов стояли вожди – “викинги”. Впоследствии это слово стало применяться ко всем скандинавским воинам.
Первыми объектами нападений викингов были Ирландия, Шотландия и восточная Англия. Однако впоследствии викинги существенно расширили область своих действий. По рекам они проникали вглубь континента, поэтому скоро викинги стали настоящей бедой для таких стран как Франция, Испания и даже Италия.
Викинги тщательно изучили речную сеть королевств франков, и до начала 10 века Франции приходилось очень тяжело. Особенно, после того как в Англии великий король Альфред сумел дать им отпор, и викинги бросили все свои силы на другие направления. Ими был сожжен дворец Карла Великого в Ахене, викинги трижды осаждали Париж.
Для франков стало очевидно, что существующая у них система безопасности не смогла противостоять врагу. Отряды франков просто не успевали поспеть к местам высадки викингов и навязать им сражение. Местным жителям приходилось надеяться лишь на самих себя, и там где удавалось организовать отряды самообороны, удавалось отразить набег кровожадных скандинавов.
Например, когда датские викинги осадили Париж, то город не император, а ставшие на его защиту епископ Гозлен и граф Парижский, он же герцог Франции Одон. Именно благодаря их мужеству и умению организовать местное население Париж не был разграблен и уничтожен скандинавами.
Все это привело в децентрализации власти в империи франков. В конце-концов она распалась на несколько королевств, которые сумели организовать оборону своих территорий и остановить экспансию викингов. Французские синьоры посадили на французский престол героя обороны Парижа – герцога Одона.Источник: :- )))