ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение:
Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Объяснение: