Мета: сформувати уявлення учнів про життя в Іспанії різних верств населення; створити умови для розуміння причин повстання комунерос та національно-визвольної війни у Нідерландах; розглянути розвиток Іспанської держави, перебіг подій та результати національно-визвольної війни у Нідерландах; встановити зв'язок між Великими географічними відкриттями та створенням іспанської колоніальної імперії; охарактеризувати становище католицької церкви в Іспанії; розвивати вміння порівнювати національно-визвольну війну у Нідерландах та Селянську війну у Німеччині та висловлювати власну думку про вигнання маврів з Іспанії.
Основні поняття та назви: гранд, ідальго, Ескоріал, комунерос, кортеси, «низові землі» — Нідерланди, консисторії, національно-визвольна боротьба, тези, алькабала, статхаудер, Об'єднані провінції Нідерландів, Голландія.
Основні дати та події: XVI ст. — «століття Іспанії», 1520—1521 рр. — повстання комунерос у Кастилії, 1571 р. — битва біля мису Лепанто, 1566 р. — повстання іконоборців, 1579 р. — Утрехтська унія, 1581 р. — приєднання Португалії до Іспанії, 1640 р. — незалежність Португалії.
Історичні постаті: Карл V, Філіпп II, Вільгельм Оранський, герцог Фернандо Альба.
Объяснение:
Вроде правильно
Татаро-монгольского нашествие и последующая зависимость от Улуса Джучи — Золотой Орды — оказали большое влияние на культурное, политическое и экономическое развитие русских земель. Это влияние отразилось и на дальнейшей истории нашей страны — проблема ордынского следа в становлении России стала одной из ключевых в спорах отечественных историков и философов вплоть до сегодняшних дней.
Ещё Николай Карамзин в своей многотомной «Истории Государства Российского» писал, что «Москва обязана своим величием ханам». Историки XIX века, такие как С. М. Соловьёв, указывали на безусловно деструктивное влияние монгольского владычества, которое отбросило русские земли в своём развитии на несколько веков назад. Поворот от негативного восприятия ордынского наследия наметился в первой половине XX века, однако лишь в эмигрантской среде. Движение «евразийцев» открыто писало о России как наследнице Монгольской империи и Золотой Орды в частности. Например, автор биографии Чингисхана, калмыцкий историк, проживавший в эмиграции, Э. Хара-Даван, писал: «влиянием монгольского владычества эти [русские] княжества и племена были слиты воедино, образовав сначала Московское царство, а впоследствии Российскую империю».