Этапы революции.
1) 14 июля 1789 года — 10 августа 1792 года.
Первый период характеризуется активной борьбой двора и Учредительного собрания с победой последнего. Отмечен многочисленными завоеваниями революции. Закончился штурмом королевского дворца Тюильри и свержением монархии. При этом выявились и разногласия в революционном лагере, наиболее наглядно проявившиеся в ходе следующего периода.
2) 10 августа 1792 года — 2 июня 1793 года.
Характеризуется борьбой радикальных и умеренных сил в революционном лагере. При этом методы борьбы становились всё более кровавыми, именно тогда обычным средство политической борьбы стал смертный судебный приговор. При этом на внешних границах усиливались войны с интервентами и иммигрантами, что нагнетало обстановку внутри страны.
3) 2 июня 1793 года — ночь 27-28 июля 1794 года.
Якобинская диктатура. Период наиболее радикальных преобразований и одновременно самого массового террора.
4) 28 июля 1794 года — 9 ноября 1799 года.
Правление Директории. Во многом возвращение к дореволюционной роскоши и части дореволюционных порядков, но хозяевами на этом новом празднике жизни были те, кто разбогател в ходе предыдущих этапов. Практически окончание революции.
Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось