Объяснение:
Велика Британія в кінці 19 і на початку 20 століття відіграла значну роль у світовій політиці, економіці та соціальному розвитку. Цей період відомий як "епоха Вікторії" (названа так на честь Вікторії, яка правила з 1837 до 1901 року), і це був час змін і прогресу для Великої Британії.
Економічно Велика Британія переживала перехід від промислової революції до "другої промислової революції". Великобританська промисловість була надзвичайно сильною, зосереджена на вугіллі, сталі, текстильному виробництві, машинобудуванні та залізничному транспорті. Британські товари здобули всесвітню популярність і здійснювали поставки до багатьох країн. Британська імперія була найдосконалішою колоніальною системою того часу, яка забезпечувала збагачення і вплив Великої Британії.
Політично Велика Британія була однією з провідних світових держав. Законодавча влада перейшла від монарха до парламенту, а виборчі права розширювалися, хоча все ще були обмежені. Велика Британія була однією з учасниць Германського альянсу, який створили для забезпечення стабільності в Європі.
Культурно Велика Британія також відіграла значну роль. Література, мистецтво і наука переживали розквіт. Відомі письменники, такі як Оскар Уайльд, Джордж Бернард Шоу та Редьярд Кіплінг, створювали свої твори.
У цей час було засновано такі культурні установи, як Британський музей (нині Британський музей) і Королівська академія мистецтв. Велика Британія славилася своїми науковими досягненнями, зокрема у галузі фізики, хімії та медицини. Імена таких вчених, як Чарльз Дарвін, Айзек Ньютон і Марія Кюрі, стали всесвітньо відомими.
Соціально Велика Британія також переживала значні зміни. Зростання промисловості призвело до масової міграції з сільських районів до міст, де знаходилися фабрики і заводи. Робочий клас став силою, що вимагала політичних і соціальних реформ. Жінки також активно боролися за свої права, зокрема за право голосу.
Також варто згадати, що цей період був супроводжуваний імперським розширенням Великої Британії. Вона мала величезну колоніальну імперію, яка охоплювала території в Африці, Азії, Карибському басейні та Тихому океані. Це давало Великій Британії значний політичний і економічний вплив у світі.
Отже, розвиток Великої Британії наприкінці 19 і на початку 20 століття був визначений її промисловим прогресом, політичною силою, культурними досягненнями та колоніальною імперією. Цей період відігравав важливу роль у формуванні світового порядку та визначав майбутні тенденції у Великій Британії і вплив Великої Британії на світову сцену.
Під час Королівства Угорщини на українські землі, які були включені до складу цієї держави, відбувалися значні культурний вплив та релігійні процеси. Протягом цього періоду Угорщина володіла значною територією, що включала Чернігів, Полтаву, Закарпаття, Поділля та інші українські землі.
Культурний вплив:
Угорська культура: Завдяки довгому перебуванню Угорщини на українських землях, угорська культура поширилася серед українського населення. Це стосувалося мови, звичаїв, кулінарії, музики та інших аспектів культури.
Католицька церква: Угорське королівство було переважно католицьким, і це вплинуло на релігійну ситуацію на українських землях. Католицька церква активно поширювала свою віру серед українського населення, особливо серед шляхти і міського населення. Відбувалося будівництво католицьких церков та монастирів, що відобразилося на архітектурі та релігійній практиці.
Німецька культура: Угорщина мала багато німецьких поселень та колоній на українських землях. Це призвело до поширення німецької культури та впливу на місцеве населення, зокрема в галузі освіти, архітектури, мистецтва та промисловості.
Вплив шляхти: Угорська шляхта, яка володіла значною частиною земель на українських територіях, впливала на
потом - попав уже на некоторые верха - решил на этом верху остаться на стабильной основе, для чего революционные волнения были подавлены.
потом режим личной власти решено было легимизировать по высшему разряда - с папой римским, коронованием имперской короной (примаз к как Римской империи, так и истории самой Франции).
был даже рождён наследник, но не вышло, ибо со всей Европой воевать оказалось после какого-то раза невмоготу.
в плане Людовика Шестнадцатого империя Наполеона была неизмеримо круче - и по части развития экономики (Людовик 16-й лишь добивал наследие 14-го), так как после революции буржуазия получила больше прав и возможностей, и по части социального спокойствия - в империи имели шанс на успех и простые люди и даже вновь приглашенные аристократы, плюс Кодекс Наполеона и прочие законы,
по части внешнего влияния и территориального размаха вовсе не сравнить, империя была таки крута.
в общем всё было круче.
но и рождало свои противоречия.
рабочим было не особо.
призывы в армию гребли многих.
государства-вассалы совсем были не рады, кроме некоторых.
территории, которые были включены в состав самой Франции - типа будущей Бельгии и т.д. - они вовсе не ощущали себя французами, так как им (как и вассалам) зажимались возможности экономического роста в целях подавления их конкуренции с французами.
континтентальная блокада вовсе не была сахаром вообще ни для кого.
как-то так...