Характеристика короля Данила Романовича
«Цей князь - пише літописець - був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»…
Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».
В компенсацию потерь при земельном переделе, владельцы получали все права на оставшуюся у них землю. Это была огромная уступка богатым землевладельцам, которым разрешалось владеть большим количеством общественных земель, в дополнение к любым другим имеющимся у них владениям, которые оставались нетронутыми. В результате, устаревший закон Лициния был пересмотрен, и крупные землевладения узаконивались. Это было сделано для того, чтобы реформу приняли крупные землевладельцы. Таким образом, Тиберий надеялся ослабить оппозицию земельных собственников начатой реформе. Но эти надежды не оправдались.
Не всегда было легко решить, какая часть земельных владений должна быть изъята. Многие знатные римские семьи веками пользовались общественной землёй. За это время границы между собственными землями и землёй арендованной во многих случаях уже стёрлись. Кроме того, на общественной земле за счёт владельцев возводились постройки, осушались болота, разводились виноградники и т. п.
Крупные владельцы отчаянно сопротивлялись. Обстановка накалялась. Теперь даже прежние сторонники реформы, когда речь шла об изъятии находившихся у них земель, переходили в лагерь её противников. Сам Тиберий, встав на путь решительных действий, смело пошёл дальше. Он выдвинул новые законы, касавшиеся выдачи крестьянам, получившим земельные участки, денег из государственной казны на обзаведение, сокращения срока военной службы, обжалования судебных решений перед народным собранием и т. д.