Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Программа исходит из того, что духовная жизнь России дооктябрьского, советского и постсоветского периодов — это единый процесс, этапы которого связаны между собой определенной преемственностью. В программе представлены различные стороны жизни общества (социально-экономическая, политическая, этническая и др.), преломленные сквозь призму их духовного осмысления современниками и потомками.
Стержневая идея курса — раскрытие духовной и культурной жизни многонационального и многоконфессионального российского общества через созидательную деятельность людей, отдельных личностей, чьи взгляды и идеалы оказывали решающее влияние на развитие общества и нравственную атмосферу в нем. При отборе персоналий учитывалось, насколько их жизнь и деятельность могут служить примером для выбора стереотипа поведения в различных исторических ситуациях, правил духовного выживания в условиях, неблагоприятных для реализации личностного потенциала.