У країнах Західної Європи найдавніші міста виникли за часів Стародавнього Риму. Міста виникали скрізь, куди доходила влада Риму, там, де довгий час стояли його легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо.Утворення середньовічного міста визначалося суспільним прогресом, насамперед прогресом аграрного виробництва та ремісництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва, що диктувало необхідність розвитку торгівлі, створення ринкових зон - базарів, ярмарків, складів, ремісничих майстерень тощо.Становлення міст середньовічної Європи розпочалося в XI ст. і йшло двома шляхами - відродженням старих, насамперед античних та будівництвом нових. До перших відносились такі міста як Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон. Нові міста, як правило на старих поселеннях, найраніше сформувалися в Італії - Венеція, Піза, Флоренція, Неаполь, Брі, Амальфа, на півдні Франції (X ст.) - Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. та в Німеччині - Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург.Виникнення їх саме у цих регіонах диктувалося впливом античної міської традиції та розвитком торговельних зв'язків із більш розвинутими на той час Візантією та країнами Сходу. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи. Особливо успішно розвивалися середземноморські міста - центри левантійської (східної) торгівлі.Місто від інших поселень відрізнялося присутністю торгу (ринок). Торги відбувалися на ринковій площі міста, як правило, щотижня, а великі торги - кілька разів на рік. Дня ведення торгових справ у центрі міста будувався адміністративний осередок - ратуша. Від ринкової площі розходилися головні дороги, між якими будувалися житлові будинки, постоялі двори, ремісничі майстерні. Тут жили ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина міського населення була зайнята в сільськогосподарському виробництві.Середньовічні міста Західної Європи забудовувалися стихійно, вулиці були вузькими і кривими, мешканці не мали уявлення про каналізацію і водогін. Внаслідок жахливої антисанітарії та перенаселення нерідко спалахували епідемії.Власник землі, на якій стояло місто, був його сеньйором. У його руках були суд, гроші, він присвоював значну частину міських доходів. Сеньйор надавав міським жителям деякі права та виконував певні обов'язки: встановлював митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купецьких караванів, організовував захист міста та його жителів від нападу грабіжників. Прагнення сеньйора отримати з міста якомога більше прибутків привело до комунальних революцій. Розпочавшись із боротьби за зменшення поборів і торгові привілеї, вона переросла в боротьбу за міське самоврядування й правову організацію. Міські жителі добилися звільнення від кріпосницької залежності, а міста отримали повне або часткове самоврядування. Нерідко міські вольності й привілеї викуповувалися у феодалів за гроші.
Прежде всего - природные и климатические условия благотворно влияли на развитие земледелия. овощеводства, растениеводства и вообще сельского хозяйства. После разлива реки Нил, на полях оставался толстый слой плодородного ила, что и являлось благоприятным условием для земледелия в Египте с времён и до наших дней! Египет находится на северо-востоке Африки. В стране теплый климат , дожди выпадают редко, большую часть года стоит сильная жара и несмотря на это, там, где вода - там жизнь. С юга на север страну пересекает река Нил. В начале лета от таяния снегов и сильных дождей Нил разливается. В ноябре вода спадает, оставляя черный плодородный ил. Такая земля дает хорошие урожаи, поэтому земледелие было главным занятием египтян. Кроме земледелия развивались и соответствующие отрасли хозяйства - льноводство, а затем и ткачество, гончарное производство,виноделие, пчеловодство и др. Из места, почти непригодного для жизни человека, Египет уже в IV тысячелетии до н.э. превращался в густонаселенную страну. Плодородные почвы были сравнительно легки в обработке, что стимулировало огромный рост производительности земледелия. В этой связи первые орудия земледельцев были примитивны – мотыги и корзины для переноски земли. С течением времени, в особенности с освоением и началом обработки металлов происходит усложнение и совершенствование орудий. Плуги, мотыги, деревянные серпы с вкладышами, зернотерки и др. Еще до объединения существовали различия в освоении Верхнего (юг) и Нижнего (север) Египта. Более раннее земледельческое хозяйство возникло на юге. Уже в период Древнего царства наметились объясняемые различием природных условий хозяйственные особенности Верхнего и Нижнего Египта (специализация сельского хозяйства). Верхний Египет преимущественно хлебный район. В районе Дельты болота, луга, пастбища, развитие скотоводства (быки, овцы, козы, ослы, гуси, утки, голуби), виноградники (многочисленные находки сосудов с вином), сады (финиковая пальма, смаковница) и огороды. Выращивали ячмень и пшеницу-эммер, много позднее появилась настоящая пшеница.
Объяснение:
жауаптаррр ракмет айтпаяққой