Правительство России под руководством Е. Т. Гайдара, назначенное Б. Н. Ельциным в сентябре 1991 г., разработало план радикальной экономической реформы с целью перехода к рыночной экономике, который получил название «шоковой терапии». Реформа началась 1 января 1992 г. Ее основными составляющими были:
либерализация цен, отмена их государственного регулирования и введение свободной торговли;
приватизация государственной собственности путем выдачи каждому гражданину приватизационного чека (ваучера), закреплявшего право на получение доли государственной собственности;
сокращение государственных расходов на здравоохранение, образование, социальную поддержку населения.
Либерализация цен решила проблему дефицита: полки магазинов наполнились товарами, в основном импортными, но цены на них выросли настолько, что для многих покупателей они стали недоступными. Гиперинфляция привела к обесцениванию денежных сбережений населения. Большое количество предприятий легкой промышленности разорилось, будучи не в силах конкурировать с дешевой импортной продукцией. Закрылись или значительно сократили объемы производства предприятия, связанные с военно-промышленным комплексом, лишившиеся государственных заказов из-за окончания холодной войны. Серьезной проблемой стала задолженность по заработной плате работникам частных предприятий и бюджетной сферы (врачам и учителям).
Либерализация цен решила проблему дефицита: полки магазинов наполнились товарами, в основном импортными, но цены на них выросли настолько, что для многих покупателей они стали недоступными. Гиперинфляция привела к обесцениванию денежных сбережений населения. Большое количество предприятий легкой промышленности разорилось, будучи не в силах конкурировать с дешевой импортной продукцией. Закрылись или значительно сократили объемы производства предприятия, связанные с военно-промышленным комплексом, лишившиеся государственных заказов из-за окончания холодной войны. Серьезной проблемой стала задолженность по заработной плате работникам частных предприятий и бюджетной сферы (врачам и учителям).
Объяснение:
ответ:Економіка Індії в період британського правління (1858–1947) носила колоніальний характер і була, поруч з армією і цивільною адміністрацією, важливим інструментом управління підкореними територіями. Економіка окремих територіальних утворень (президентств, провінцій, «тубільних князівств») мала свою господарську спеціалізацію і не завжди була орієнтована на Загальноіндійський ринок. Британська влада проводили політику стримування національної консолідації різних народів і підтримували територіально-господарську роздробленість колонії. Важливими віхами в розвитку індійської економіки були будівництво залізниць і портів, а також поява фабричного текстильного виробництва.
Нові промислові підприємства з'являлися навколо жвавих портів і вздовж залізничних магістралей. В аграрному секторі впроваджувалися сучасні зрошувальні системи з використанням насосів і високотоварне господарство плантації. У багатьох містах з'являлися електростанції, банки, страхові компанії, відділення пошти і телеграфу, університети, коледжі, видавництва та лікарні
Объяснение: