Попри бойкот українських соціалістів, дуже коротке (сім з половиною місяців) існування Гетьманату було заповнене надзвичайно інтенсивним і плідним процесом українського державотворення.
Він охопив усі ділянки суспільного буття ‒ від закордонної політики і військового будівництва, творення державної адміністрації або земельної реформи до відкриття українських університетів і національної Академії наук, розбудови українського шкільництва.
Павло Скоропадський проявив себе творчим політичним діячем, який зумів розгорнути будівництво української держави у надзвичайно складній і суперечливій ситуації: вона вимагала чітких і конкретних дій у творенні розмаїтих і численних державних інституцій.
І значною мірою вони були створені у надзвичайно короткий термін і фактично на голому місці. Це була безприкладна лабораторія українського державного будівництва, яка спиралася на конкретний професійний досвід її учасників і реанімацію досягнень державотворення в історичному минулому України.
На тлі руйнації більшовиками національних і соціальних вартостей у сусідній Росії Гетьманат Павла Скоропадського демонстрував своєрідний прорив у майбутнє, утверджував незаперечні державно-правові і національно-культурні цінності.
Досвід Української Держави Павла Скоропадського є переконливим доказом реальних творчих здобутків українського консерватизму, адаптацію якого до сьогоднішнього буття України важко переоцінити.
Надзвичайно короткий час перебування Павла Скоропадського на чолі Другого Гетьманату засвідчив, що Україна отримала історичну постать, яка у надзвичайно тяжких обставинах зуміла вивести корабель української державності із трясовиння хаосу та анархії, безоглядної політичної демагогії, безплідних соціальних експериментів, ігнорування загальнонаціональних потреб суспільства і спрямувати його у конструктивне русло законності і правопорядку.
Без сумніву, здобуткам Гетьманату сприяли особисті якості Павла Скоропадського, його велетенська напружена праця, повсякденно спрямована на розробку і втілення реальних і широких реформ, які мали формувати майбутнє Української Держави.
Свій чималий досвід у військовій справі, ознайомлення з вищим державним апаратом Росії і дипломатичними колами під час перебування при царському дворі були надзвичайно важливим здобутком, який гетьман вносив у діяльність свого уряду.
Объяснение:
Надеюсь
1 Раздел Римской империи на Западную и Восточную часть
2 Падение западной Римской империи
3 Захват Константинополя турками-османами
Что касается того почему же Восточная империя уцелела
Восточная империя была экономически сильнее на западе сокращалось городское население и поэтому ремесленное производство уходило в упадок . Так же иссякающие золотые и серебряные рудники в Испании сказались на количестве войска и качестве , а в Константинополе с золотом было хорошо следовательно отбивать атаки варваров было проще .
Як виглядав Київ у Середні віки ?У період Раннього Середньовіччя Київ без сумніву був багатим та процвітаючим містом, однак починаючи з XII-XIII ст.. він остаточно втрачає своє економічне та політичне значення.Саме у той час, коли Київ фактично занепав, іноземцями і була зроблена більша частина записів про наше місто. Саме їх свідчення ми і використали для нашого матеріалу. Отож, яким же була "Мати міст руських" у "Темні віки" за описами іноземців ? Якщо вірити записам іноземців у XV-XVI ст., Київ…."це старе, велике й просторе місто, оточене довкола парканом. На горах і досі видно руїни руських церков та монастирів, залишки різних будівель" [ 3, C. 419 ]."Київ [Kiow], званий колись Кізовією [Kisovie], був раніше одним із найдавніших міст Європи, про що свідчать залишки старовини, а саме: висота і ширина укріплень, глибина ровів, руїни його храмів, стародавні поховання кількох королів, що в них знаходяться. З цих храмів лише два збереглося в цілості: Святої Софії і Св. Михайла, а від решти лишилися тільки руїни. Серед руїн цих храмів донині знаходять поховання кількох князів Русі" "Поміж нею і згаданою річкою знаходиться новий Київ — місто, яке тепер досить малозаселене і має не більше 5-6 тис. жителів . Його обнесено поганеньким ровом завширшки 25 стіп; воно має форму трикутника і обгороджене дерев'яною стіною з вежами з такого ж матеріалу. Замок знаходиться на узвишші гори, що височіє над нижнім містом"."У місті є лише три гарні вулиці, всі ж інші, не будучи ні прямими, ні правильно дугоподібними, звивисті на зразок лабіринта" [ 2, C. 22-24]. Як жили кияни у XIV- XVII ст. ?Здається, місто ми вам уже гарно описали, тому тепер непогано було б прогуляти його вуличками та подивитися, чим займалися пересічні кияни" іб життя у тамтешніх жителів такий: з ранку і до трьох годин вони займаються своїми справами, а потім відправляються в корчми і залишаються там до ночі; нерідко, будучи п'яними, вони влаштовують там бійки" [ 1, C. 211].
"Житла тут побудовані на зразок московських, одноповерхові, досить низькі, рідко вище одного поверху . "Використовуються свічки, зроблені з дерев'яних скалок, такі дешеві, що за два динари їх іде більше, ніж треба для освітлення найдовшими зимовими ночами. Димарі продаються на базарі, що викликало б [у нас] сміх" [ 2, C. 24]."Місто багате хлібом та м’ясом. В ньому збирається певна кількість купців з хутром, вивезеної з Верхньої Русі ; об’єднавшись у каравани вони їдуть до Каффи (Феодосії), однак подібно до овець, їх часто захоплюють у полон" [ 1, C. 211].Однак не будемо зациклюватися лише на міщанах. Як ніяк, попри різноманітні перипетії політичного життя, Київ завжди залишався важливим релігійним центром, тому не дивно, що на його вулицях можна було досить часто зустріти ченців."У цьому монастирі є багато ченців, а також патріарх всієї Русі (ми про нього вже згадували), який проживає в цьому місці і підлягає лише константинопольському патріархові .Перед цим монастирем стоїть інший, де живе багато черниць, числом до сотні ; вони займаються шитвом і гаптують на ошатних хустинах прегарні вишивки, продаючи їх тим, хто приходить на огляд" [ 2, C. 31].
Объяснение:
Cписок використаних джерел1. Амброджо Контарини Путешествие в Персию // Барбаро и Контарини о России. – М.: Наука, 1971. – С. 211.2. Гійом Левассер де Боплан Опис України. – Львів.: «Каменяр», 1990 . – С. 22-31.3. Олександр Гваньїні Хроніка Європейської Сарматії. – К.: В-во «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 419.