Колониальные захваты XVI – XVIII вв. коренным образом изменили ход мировой истории. Цивилизации Востока и Запада, долгое время развивавшиеся обособленно друг от друга, вступили в тесное взаимодействие. История народов Азии, Африки и Америки теперь оказалась неразрывно связанной с колониальной политикой европейских держав. Эта политика с течением времени менялась. Миллионы жителей Америки нашли свою смерть от оружия европейцев или болезней «бледнолицых», к которым у индейцев не было иммунитета. Голод (ставший следствием нарушения европейцами традиционного хозяйственного уклада) и непосильная работа на рудниках и плантациях привели к резкому снижению численности коренного населения Америки. Сюда стали завозить негров-рабов из Африки. Восточное побережье Африки превратилось в арену охоты за людьми. Вооруженные отряды европейцев силой захватывали африканцев или покупали пленников у местных вождей.
Объяснение:
«Батьківщи́на-Ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита в 1981 році. Найвища монументальна скульптура в Європі.
Автор монументу — народний художник СРСР скульптор В. З. Бородай.
Спочатку пам'ятник замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-Мати» увійшла до ужитку майже одразу ж після зведення.
Перший проєкт «Батьківщини-Матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Євгеній Вучетич помер, проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав її будівництво.
Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.
Статуя ліплена із образу борзнянки, скульпторки Галини Никифорівни Кальченко[1].
Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі.
Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.
З нержавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.
Зварникам монументу «Батьківщина-Мати», платили 50 карбованців в день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені й тим, що будують одне з «Чудес» Києва.
За час монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.
Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-Мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус силою до ів.
Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-ти метрову копію випробовували на міцність у Москві, в найбільшій у СРСР турбіні.
Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської Лаври (висота 96,5 м), висоту монументу зменшили і монумент виріс у висоту 102 м (початкова висота мала складати 108 м), але через те що Дзвіниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Мати-Батьківщини» на 12 метрів нижча Великої Лаврської Дзвіниці.
Відкриття монументу планувалось на 9 травня 1980 року, але відзначилось тільки за рік по тому.
Вартість споруди — 2 млн. радянських рублів.
9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монументу, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрової киянки. «Батьківщина-Мати» стала новим символом Києва.
В 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.
Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як в квітні 2003 року молодий чоловік впав з верхнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.
У 2009 році почата реставрація споруди.
Планується декомунізувати радянський герб на пам'ятнику чи то зрізанням чи то накладанням [3]
Объяснение: