Відповідь:
Селяни, шляхта, кріпаки, громада, кріпосне право, панщина, урок, дворян-поміщик, хата, ярмарок, базар, місячина, пайок, інвентарна реформа, грошова рента, експлуатація.
Пояснення:
Селяни – соціальний клас, який переважно займається сільським господарством. Селяни відігравали надзвичайно важливу роль в історії України. Вони не тільки становили переважну більшість українського населення до 1930-х років, але й сприяли збереженню та розвитку української культури. Однією з особливостей селян як соціального стабільність їхнього життя та консервативне ставлення до традицій, мови та віри. Ця особливість селян та їхнього культурного життя була особливо важливою для української нації, яку підкорили потужні сусіди. Селяни послужили головним джерелом для відродження у ХІХ столітті, коли українська літературна мова була реконструйована на основі селянського просторіччя, а традиції сільського життя видобувалися для складових національної культури.
Селяни були двох типів: державні та кріпосні. У першій половині ХІХ століття кріпаки були найбільш пригніченим класом у Російській імперії. Хоча селянська громада обирала своїх старшин, які мали справу з приставом та землевласником, шляхетський поміщик мав право судити кріпаків, висилати їх до Сибіру, відправляти їх до війська та піддавати тілесним покаранням. Вони не могли одружитися без його дозволу, він міг продати цілу родину кріпаків або окремих членів сім'ї, і він встановив обсяг роботи, яку кріпак зобов'язаний був виконати. Павло I обмежив зобов’язання панщини на три дні на тиждень і заборонив продаж кріпаків без землі в Україні. Кріпосне право було скасовано в Російській імперії в 1861 році.
начался в январе 1569 года и продолжался с перерывами до августа из-за борьбы польской шляхты за доминирование, литовских вельмож — за сохранение самостоятельности. Акт унии был заключён 28 июня 1569 года и 1 июля того же года утверждён раздельно польскими и литовскими депутатами на общем сейме в Люблине. 4 июля уния была ратифицирована королём польским и великим князем литовским Сигизмундом II Августом.
Заключение унии объясняется необходимостью укрепления позиций Великого княжества Литовского[1][2][3], стоявшего на грани военной и политической катастрофы в Ливонской войне[4] и воспринимавшего унию как вынужденную меру, вызванную главным образом «московской угрозой». Под прямое управление Короны Польской по условиям Люблинской унии были переданы обширные территории Литовской Руси — Подляшье, Волынь, Подолье и Среднее Поднепровье, ранее принадлежавшие Великому княжеству Литовскому. Ввиду значительно более высокого потенциала Польши Люблинская уния означала фактическое поглощение литовского государства польским[5][6], а также начало процесса полонизации литовской и русской шляхты.