Правило №1: „Немає землі без господаря". Земля була основним багатством і той хто володів нею диктував свою волю іншим. Земельний наділ за який потрібно було нести службу називався феодом, а той хто ним володів - ставав феодалом.
Правило №2: коли зустрічаються дві людини, то вони або дорівнюють „силою" один одному, або один - сильніший. Коли „сили" рівні їх потрібно об'єднати. Так створюються общини (громади), корпорації, союзи. Кожен феодал був „сильною" людиною (здатною захистити себе), а отже був рівним кожному у своєму стані аж до короля. Опираючись на перше правило виникли відносини васалітету. Той хто отримував феод (земельний наділ) визнавав себе васалом сеньйора(власника землі). Він не втрачав своєї „сили", адже ці стосунки скоріше нагадували покровительство старшого брата над молодшим чи батька над сином.
