Індустріальна модернізація позначилася на су-
спільному становищі жінок. Щоправда, ці зміни були
помітніші в житті городянок. З Європи до України
докотилися хвилі емансипаціїта фемінізму– так
називають рухи за зрівняння жінок у правах з чоло-
віками. Витоки українського фемінізму пов’я зують з
іменами Марії Вілінської (Марка Вовчка), Олени
Пчілки (Ольги Косач-Драгоманової, матері Лесі
Українки), Христини Алчевської, Лесі Українки
(Лариси Косач), Наталі Кобринської, Ольги Коби-
лянської та інших видатних жінок. Для України
надзвичайно гострою була проблема освіти для
жінок. Перша жіноча гімназія відкрилася в Києві
Організатор народної освіти. У 1862 р. заснувала в Хар-
кові жіночу недільну школу для дорослих, яку незаба-
ром закрили. У 1870 р. знову відкрила безплатну жіночу
недільну школу, що проіснувала понад 50 років.
1860 р. за сприяння колишнього київсько-
го губернатора Івана Фундуклея. Доступ
до уні вер ситетської освіти жінки одержали
в 1878 р., коли уряд дозволив створення
в Києві Вищих жіночих курсів, де дівчата із
середньою освітою мали змогу її продов-
жити. Від 1900 р.жінки отримали право на-
вчатися в університетах Австро-Угорщини.
Проте відсоток українок, які скористалися
цим правом, був мізерний. Адже більшість
українського населення – селяни – жили за
патріархальними традиціями й не могли ре-
алізувати право навіть на початкову освіту,
а продовжували виховувати дівчаток у ро-
динах, готуючи їх виконувати соціально
визначені ролі дружини, матері, господині.
Проблема освіти та й інші соціальні пробле-
ми в Україні накладалися на національні,
тому жіночий рух був завжди пов’язаний
з національно-визвольним.
Закончилась победой французов.