Тобольский кремль знаменит тем, что это единственный каменный кремль в Сибири, который считается уникальным образцом сибирского зодчества.
Жемчужиной Тобольского кремля считается пятиглавый Софийско-Успенский собор.
Интересна история его строительства. Собор был возведён при митрополите Павле I на месте деревянного храма, построенного в честь Софии Премудрости Божьей в 1621 году и сгоревшего во время пожара спустя 20 лет.
Храм строили очень быстро: заложили его в 1681 году, а к июню 1684 года он был почти готов. Однако случилась беда: строители ошиблись с расчётами, сделали слишком тонкие опорные столбы, которые не выдержали веса, и купол собора рухнул ночью 27 июня.
Через год строительство возобновилось. А уже 27 октября 1686 года состоялось освящение нового собора «в память Успения Божией Матери». Решили сохранить и прежнее название собора - Софийский. С той поры его стали именовать Софийско-Успенским.
Прототипом этого храма стал Вознесенский собор Московского Кремля. Высота Софийско-Успенского собора 47 метров, толщина стен около двух метров. В 1726 году старые купола собора, сделанные мастерами в виде луковиц, заменили на двухъярусные купола в украинском стиле.
В 1920 году собор из-за антирелигиозной программы большевиков был закрыт. Сначала здание храма превратили в тюрьму: содержали в нем раскулаченные семьи. А в 1930-х годах здесь размещалась организация «Союз-хлеб».
В 1980-е годы началась реставрация собора, а в 1989 году старейший храм Сибири вернули Русской православной церкви.
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
