Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
Ки́евская Русь, Древнеру́сское госуда́рство, Дре́вняя Русь (др.-рус.и ст.-слав. рѹсь, рѹсьскаѧ землѧ[3], греч. Ῥωσία[Комм 1], лат. Russia, Ruthenia, Ruscia, Ruzzia[Комм 2], др.-сканд. Garðar, позже Garðaríki[Комм 3]) — средневековое государство в Восточной Европе, возникшее в IX веке в результате объединения ряда восточнославянских[Комм 4] и финно-угорских[Комм 5] племён под властью князей династии Рюриковичей.
В период наивысшего расцвета Киевская Русь занимала территорию от Таманского полуострова на юге, Днестра и верховьев Вислы на западе до верховьев Северной Двины на севере и притоков Волги на востоке. К середине XII века вступила в состояние феодальной раздробленности и фактически распалась на полтора десятка отдельных русских княжеств, управляемых разными ветвями династии Рюриковичей. Вплоть до монгольского нашествия (1237—1240) Киев, утративший своё влияние в пользу новых центров силы, формально продолжал считаться главным столом Руси, а Киевское княжество оставалось в коллективном владении русских князей. Как этнокультурный регион Русь продолжила существовать и после политической дезинтеграции, что впоследствии сыграло важную роль в процессе объединения русских земель[4].
Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.