Володимир Великий (Володимир i) - молодший (третій) син Святослава, що народився від рабині Малуші, Ключниці княгині Ольги. Йому дістався Новгород у володіння. Просив до у варягів, щоб помститися своєму братові Ярополку за смерть середнього брата Олега.
Войовничий, суворий, мстивий.
Убив полоцького князя Рогволда і двох його синів, одружився на його дочці Рогнеде. Згодом розправився зі своїм братом Ярополком і завоював Київ. При Володимирі I всі землі східних слаян об'єдналися в ссотаве Київської Русі. Відбувалося подальше зміцнення державного апарату.
Був забезпечений захист російської землі від набігів печенізьких племен. Була зроблена спроба через імератора Візантії Василя II (котрий потім обдурив Володимира) поріднитися з православною Європою, стати з нею нарівні.
У 988 р. при Володимирі I як державної релігії на Русі було прийнято християнство (до цього був затятим язичником, як і його батько) . Цього прийняття у мнгом сприяв апостол Андрій Первозванний) , старший брат апостола Петра, який передбачив, що Київ буде "матір'ю міст руських". За князювання Володимира прославилося багато витязів, яких називали богатирями - Ілля Муромець, Ян Усмович, Добриня Никинич (Новгородський) . Після смерті Володимира 15 липня 1015 у нього Залишилося 12 синів.
Почалася міжусобиця за великокнязівський трон.
Ярослав - брат Святополка I (якому дісталося велике князівство після смерті Володимира, як старшому за родом) - як і Володимир княжив у Новгороді Великому.
Спираючись на до новгородців і варягів Ярослав вигнав ворогів з Києва.
При Ярславі Мудрому (1019-1054) Київська Русь досягла найвищої могутності. Як і Володимиру I йому вдалося убезпечити Русь від печенізьких набігів.
Ярослав зумів розсунути кордони Русі в завеевавь чудь в Естонії і заснувавши р. Тарту (р. Юр'єв) В 1035 р. він став володіти землями брата князя Мстислава Тмутараканського і остаточно став еждинодержавным князем всієї Русі.
Він звів у 1037 р. у Києві Софійський собор-храм, присвячений мудрості, божественному розуму, який праяв світом. Тоді ж їм були зведені і Золоті ворота-парадний в'їзд в столицю Стародавньої Русі.
При Ярослааве Мудрого Русь дрстига широкого міжнародного визнання (як і при Владимере, який прагнув до цього) .
Ярослав був одружений на шведській принцесі. Його дочки вийшли заміж за француського, угорського та норвезького королів. Сестра Ярослава вийшла заміж за польського короля, його онука - за німецького імератора.
Син великого князя Всеволод одружився на дочці візантійського імератора Костянтина Мономаха.
Звідси прізвисько, яке отримав син Всеволода Володимир Мономах.
Древнеславянская женщина вставала очень рано. Нужно было подоить корову и отправить ее на пастбище.Зимой корову кормили собранным летом сеном.С утра получали корм свиньи и домашняя птица. Покормив животных, женщина принималась стряпать пищу для семьи и кормить своих домочадцев. Ткани для одежды в древности изготавливали также женщины.Так что женщина садилась ткать или шить, чинить одежду. Особенно много времени за этим занятием проводили зимой.
Летом нужно было собрать и заготовить на зиму грибы,ягоды и лечебные травы.В этом женщине могли ее дети.Во время сбора урожая все выходили в поле. Женщины жали пшеницу или рожь серпами и вязали снопы. Во время заготовки сена женщины как и мужчины собирали его в стога.
После работы в поле, приходили домой и готовили ужин.Домой возвращался скот с пастбища.Корову нужно было доить.Другие животные тоже требовали корма.Вечером вся семья собиралась вместе. Слушали сказки и былины. Ложились спать поздно, много времени занимали домашние дела.
Подросшие дети чем могли. Старшие нянчили младших, могли дать корм животным, прибрать в доме. Более старшие в поле.Семьи были большие, только такая семья могла успешно вести хозяйство. Бывало женщины ходили на охоту и на войну вместе с отцами и мужьями.
Многие женщины знали ремесла - гончарное, плетение из лозы, даже кузнечное.
Славянки часто были опорой семьи, надежными спутницами своих мужей.