Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з’явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України.Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.Промисловість хоч і робила певні кроки вперед, проте залишалася відсталою, темпи її розвитку були надзвичайно низькими. Важкої промисловості майже не існувало, машинобудування було розвинуто недостатньо. Провідними галузями були нафтодобувна промисловість (зосереджувалася в районі Дрогобича та Борислава і на поч. XX ст. давала 5% світового видобутку нафти), деревообробні галузі (наявність великих масивів лісу) та харчова промисловість.
Объяснение:
На початку XX ст. у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття помітне місце відіграють промислові об’єднання та акціонерні товариства, динамізується процес концентрації виробництва: з 1902 по 1910 р. кількість робітників Галичини збільшилася на третину, а число підприємств зменшилося майже вдвічі. Однак великих фабрик і заводів з сотнями робітників тут були лише одиниці. Нові явища ігалися у сфері фінансів та кредиту, банківській справі. Розгортався кооперативний рух.
Став полновластным правителем империи, Константин продолжил политику Диоклетиана по закреплению свободных земледельцев за их землёй, при этом сильно возросли налоги, так как государству нужны были средства на восстановление империи после 20 лет гражданских войн. Кроме того, Константин развил бурную строительную деятельность, что также требовало дополнительных затрат. Государство было разделено Константином на 4 округа: Восток, Иллирию, Италию и Галлию, которые делились на более мелкие административные единицы — диоцезы. Он также учредил государственный совет при императоре — консисторий. При Константине продолжилась дальнейшая варваризация армии.
Также Константин в 314—324 годах провёл монетную реформу, которая была усовершенствованием денежной реформы, проведённой в 296 году императором Диоклетианом.
Объяснение: