1)Афины столица Греции,распологается в исторической облости Аттика,является экономическим, культурным и административным центром страны.2 Приблизительно с 594 по 321 г. до н. э. в Афинском полисе существовала демократическая форма правления. Её называют первой в мире демократической системой. Любой гражданин имел право (и даже обязанность) участвовать в работе Народного собрания.3 Спартанцев готовили жестко и без состроданий это были будушие защитники страны,после окончания учений у них были особые привелегии.
Объяснение:
М С. Грушевськии (1866—1934) жив і творив українську державність, писав її історію, перебуваючи у самій гущі життя, серед людей і для людей. Він був особистістю, яка не лише мала високі ідейні переконання, а й звичайні людські риси характеру, емоції і пристрасті, честолюбні амбіції, симпатії й антипатії, душевні потрясіння, певні слабкості й болючі помилки. А ще він був людиною своєї епохи — часів гострих соціальних суперечностей і жорстокого національного гніту з боку імперської влади стосовно українського народу і його еліти, до нього особисто як одного з найпомітніших її представників. Він і його сподвижники працювали за надто важких, часто екстремальних, виснажливих умов (наприклад у 1917—1918рр.) «Я був стомлений... — згадував М. Грушевських, — боявся за свої сили, за свою психічну рівновагу... вертаючи вечором з засідань, звичайно не міг заснути, хіба глибоко в ніч... При тім ми всі жили в безнастанній тривозі, в свідомості можливості якоїсь несподіваної катастрофи: арештів, збройного нападу і под.»
До цього слід іще додати, що ні сам Михайло Грушевський, ні його найближчі соратники в Українській Центральній раді не мали жодного досвіду парламентської, а тим більше державотворчої діяльності. Підґрунтям цієї звитяжної праці стали його політичні або політологічні концепції, відзначає відомий грушевськознавець Любомир Винар, «тісно пов'язані з його історіософією й історичними концепціями, з наголошенням змагання українського народу до свободи і незалежності
Основные принципы Лютеранства и протестантизма в целом сводятся к 3 положениям: исключительный авторитет Священного Писания, поскольку только через Слово Божие человек приходит к вере; достижение спасения личной верой; священство всех верующих (ср. 1 Пет. 2:9) как отрицание рукоположенного священства в качестве посредника для спасения человека.
Объяснение: