Объяснение:
Йосиф Сліпий
Видатний богослов, глава греко-католицької церкви
Народився 17 лютого 1892 р. в с. Заздрість (тепер Теребовлянського району Тернопільської області). Здобув блискучу освіту в Європі. З 1926 р. очолював духовну семінарію та богословську академію у Львові. У вересні 1917 р. був посвячений митрополитом А. Шептицьким у сан священика і понад 20 років був його найближчим соратником.
У листопаді 1944 р. Й. Сліпий очолив греко-католицьку церкву. Він посів пастирське місце саме в той час, коли почалися переслідування уніатської церкви з боку радянської влади. Вночі 11 квітня 1945 р. митрополита і весь греко-католицький єпископат було заарештовано, а вже в березні наступного року у Львові було організовано собор, що проголосив «саморозпуск» греко-католицької церкви, яка фактично перейшла на нелегальне становище.
Майже десять років патріарх Й. Сліпий перебував у сталінських таборах Сибіру, Красноярського краю, Мордовії. У 1953 р. його звільнили, заборонивши повертатися до Львова, й відправили до будинку інвалідів під Єйськом (Краснодарський край), де він працював сторожем. Активно листувався з віруючими, таємно висвячував священиків, писав пастирські послання.
У 1957 р. його було знову заарештовано й ув'язнено на 7 років. За нього клопотали віруючі, ієрархи різних церков неодноразово зверталися до радянського уряду з проханням про звільнення митрополита. Лише в 1963 р. клопотанням Папи Іоанна XXIII Й. Сліпого було звільнено і він виїхав до Риму.
У Римі почав діяльність з розбудови церковного життя: в 1963 р. виступив на II Ватиканському Соборі й домігся надання Львівсько-Галицькій єпархії патріархального статусу, в 1966 р. відновив діяльність Українського католицького університету в Римі. Його зусиллями 1969 р. у Римі збудовано собор Св. Софії, відновлено видання журналу «Богословіє», випуск джерельно-богословських праць (вийшло понад 100 томів).
У 1965 р. Й. Сліпий став кардиналом, верховним архієпископом. Перебуваючи на цій посаді, він у 1968—1976 pp. відвідав найбільші українські громади в 14 країнах Європи та Америки, що сприяло консолідації українства всього світу.
Помер 7 вересня 1984 р. Був похований у збудованому ним соборі Св. Софії в Римі. У 1992 р. відповідно до його заповіту прах було перенесено на Батьківщину в собор Св. Юра у Львові.
Подъезжая к Новгороду, рассказчик любуется
"на множество монастырей, вокруг оного лежащих".
Но, оказавшись в самом городе, он видит, тот находится
в плачевном состоянии.
Ранее, во время народного правления, Новгород
процветал, но после захвата его Иваном Грозным
и утверждением княжеской власти, он постепенно
стал ветшать.
Радищев вспоминает о кровавой расправе Ивана IV
с Новгородом в 1570 году.
Новгород был присоединен к Москве великим князем
московским Иваном III.
Размышляя о былом величии Новгорода, автор
с горькой иронией пишет о праве народов:
"Когда возникают между ими вражды, когда ненависть
или корысть устремляет их друг на друга, судия их есть меч.
Кто пал мёртв или обезоружен, тот и виновен;
повинуется непрекословно сему решению,
и апелляции на оное нет.
Вот почему Новгород принадлежал царю Ивану Васильевичу.
Вот для чего он его разорил и дымящиеся его остатки
себе присвоил".
Какое он имел право свирепствовать против них;
какое он имел право присваивать Новгород?
То ли, что первые великие князья российские жили
в сем городе?
Или что он писался царем всея Руси?
Или что новгородцы были славянского племени?
Автор рассуждает на тему "права народного" и эти
горькие мысли не дают ему покоя.
"Но на что право, когда действует сила?..
Что ж есть право народное?.."
"Примеры всех времен свидетельствуют, что право
без силы было всегда в исполнении почитаемо
пустым словом".
Объяснение:
эмансипация женщин в союзе заключалась в том что женщины стали выполнять тяжелый физический труд. например носить шпалы на железной дороге, работать в шахтах и укладывать асфальт. даже декретный отпуск по уходу за детьми не превышал 1 года. если женщина сидела с ребенком дольше то прерывался стаж и не сохранялось рабочее место.
эмансипация женщин в европе и сша заключалась в том что женщины получили равный с мужчинами доступ до образования, к руководящим должностям, к избирательной системе. оплата труда на одном уровне с мужчинами.
чтобы сравнить эмансипированную женщину европы и эмансипированную женщину советского союза сравните образ элегантной француженки и советской женщины в оранжевой спецовке зимой на улице с лопатой.