СОЮЗИ НОВОГО ТИПУ Тепер настав час описати формування військово-політичних блоків, ближчих до сучасного типу. Зародження подібних організацій почалося з другої половини XIX століття і оформилося в конкретні структури ближче до кінця століття. Саме формування цих об'єднань стало вирішальним фактором, який призвів до початку I світової війни. Основою для протиборчих блоків став Троїстий (1882-1915 рр.) І франко-російський союз (1891-1893 рр.), Пізніше перетворилися в Четверний союз і Антанту.
ФОРМУВАННЯ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ Як було сказано вище, основою для створення Четверного союзу послужив Троїстий союз, укладений в 1882 році між Австро-Угорською імперією, Італією і Німеччиною. Країни Троїстого союзу прагнули затвердити своє домінування в континентальній Європі, для чого об'єдналися проти Франції та Російської імперії. Передував висновку Троїстого союзу двосторонній австро-німецький договір 1879 року. Саме Німецька імперія, створена на основі королівства Пруссія, виступила з ініціативою створення військово-політичного блоку, спрямованого проти Росії і Франції. Німеччина була також найсильнішим в економічному і політичному плані державою блоку. Потрібно відзначити, що перш Австро-Угорщина дотримувалася союзницьких відносин з Російською імперією, а з Пруссією якраз ворогувала з-за суперництва за право верховенства в німецькому світі. Але після перемоги Пруссії в австро-прусській війні 1866 року і у франко-пруській війні 1970 роки ситуація в корені змінилася. Пруссія довела своє домінування на уламках колишньої Священної Римської імперії, і Австро-Угорщина змушена була піти на союз з нею, підписавши в 1879 році у Відні договір про взаємну підтримку, термін дії якого встановлювався в 5 років. Договір передбачав, що в разі атаки Російської імперії на одного з підписантів другий повинен прийти йому на до . Якщо на Німеччину або Австро-Угорщини нападе не Росія, а інша країна, то другий фігурант договору зобов'язаний як мінімум дотримуватися нейтралітету, але якщо на боці агресора виступить російський імператор, то, знову ж таки, підписанти повинні об'єднатися для взаємної боротьби. Цей блок двох держав прийнято було називати Двоїстим союзом. У 1882 році до Австро-Угорщини і Німеччини приєдналася Італія. Так виник Троїстий союз. Втім, підписання договору між цими трьома країнами спочатку трималося в секреті. Як і раніше, термін дії договору обмежувався п'ятьма роками. У 1887 і в 1891 рр. він підписувався заново, а в 1902 і в 1912 рр. автоматично пролонгувався. Потрібно відзначити, що союз трьох країн був не дуже міцний. Так, з економічних причин в 1902 році між Італією і Францією був підписаний договір, який свідчив, що в разі війни між французами та німцями, італійці будуть дотримуватися нейтралітету. Тому після початку I світової війни в 1914 році Італія не виступила на боці Німеччини і Австро-Угорщини. У 1915 році, підписавши угоду в Лондоні з країнами Антанти, Італія відмовилася від участі в Потрійний союз, і вступила у війну на боці його противників. Троїстого союзу прийшов кінець. Німеччини та Австро-Угорщини вдалося створити нову коаліцію. Замість Італії, вже в ході світової війни, до союзу приєдналися одразу дві держави - Османська імперія (з 1914 р) і Болгарія (з 1915 р). Так виник Четверний союз. Країни, які входили в це військово-політичне об'єднання прийнято називати Центральними державами. Четверний союз припинив існування внаслідок ураження в I світовій війні. В результаті Австро-Угорська та Османська імперія розпалися, а Німеччина і Болгарія понесли значні територіальні втрати.
До правления Князя Владимира (Красное солнышко) на Руси было Язычество. Благодаря Владимиру Русь стала православной в 988 году. Это укрепило политические отношения с Византией. И с родственными связями с другими странами. Также Владимир Святославич перевым на Руси выдвинул идею чеканки монет. Основными монетами, которые чеканили на Руси, стали Златники и Серебреники. Причём они действительно были изготовлены из золота и серебра. На одной стороне монет изображался портрет князя, а на другой – трезубец, который являлся государственным символом Киевской Руси.
1е у России было много проблем ; трудное экономическое положение,армия устала от долгой и затянутой войны,несправедливое отношение к крестьянам и рабочим,временное правительство не могло грамотно управлять страной . недовольство народа все больше росло а большевики смогли этим воспользоваться и перемонить народ на свою сторону привлекательными лозунгами и обещаниями . 2е у красным небыло проблем с боеприпасами и их доставкой так как в их пользовании была сеть железных дорог по всей России , создание красными сильной и регулярной армии , отсутствие единства в штабе белогвардейцев , неудача белых в попытке налаживания гражданского управления на подконтрольной им территории
Тепер настав час описати формування військово-політичних блоків, ближчих до сучасного типу. Зародження подібних організацій почалося з другої половини XIX століття і оформилося в конкретні структури ближче до кінця століття. Саме формування цих об'єднань стало вирішальним фактором, який призвів до початку I світової війни. Основою для протиборчих блоків став Троїстий (1882-1915 рр.) І франко-російський союз (1891-1893 рр.), Пізніше перетворилися в Четверний союз і Антанту.
ФОРМУВАННЯ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ
Як було сказано вище, основою для створення Четверного союзу послужив Троїстий союз, укладений в 1882 році між Австро-Угорською імперією, Італією і Німеччиною. Країни Троїстого союзу прагнули затвердити своє домінування в континентальній Європі, для чого об'єдналися проти Франції та Російської імперії. Передував висновку Троїстого союзу двосторонній австро-німецький договір 1879 року. Саме Німецька імперія, створена на основі королівства Пруссія, виступила з ініціативою створення військово-політичного блоку, спрямованого проти Росії і Франції. Німеччина була також найсильнішим в економічному і політичному плані державою блоку.
Потрібно відзначити, що перш Австро-Угорщина дотримувалася союзницьких відносин з Російською імперією, а з Пруссією якраз ворогувала з-за суперництва за право верховенства в німецькому світі. Але після перемоги Пруссії в австро-прусській війні 1866 року і у франко-пруській війні 1970 роки ситуація в корені змінилася. Пруссія довела своє домінування на уламках колишньої Священної Римської імперії, і Австро-Угорщина змушена була піти на союз з нею, підписавши в 1879 році у Відні договір про взаємну підтримку, термін дії якого встановлювався в 5 років. Договір передбачав, що в разі атаки Російської імперії на одного з підписантів другий повинен прийти йому на до . Якщо на Німеччину або Австро-Угорщини нападе не Росія, а інша країна, то другий фігурант договору зобов'язаний як мінімум дотримуватися нейтралітету, але якщо на боці агресора виступить російський імператор, то, знову ж таки, підписанти повинні об'єднатися для взаємної боротьби. Цей блок двох держав прийнято було називати Двоїстим союзом. У 1882 році до Австро-Угорщини і Німеччини приєдналася Італія. Так виник Троїстий союз. Втім, підписання договору між цими трьома країнами спочатку трималося в секреті. Як і раніше, термін дії договору обмежувався п'ятьма роками. У 1887 і в 1891 рр. він підписувався заново, а в 1902 і в 1912 рр. автоматично пролонгувався. Потрібно відзначити, що союз трьох країн був не дуже міцний. Так, з економічних причин в 1902 році між Італією і Францією був підписаний договір, який свідчив, що в разі війни між французами та німцями, італійці будуть дотримуватися нейтралітету. Тому після початку I світової війни в 1914 році Італія не виступила на боці Німеччини і Австро-Угорщини. У 1915 році, підписавши угоду в Лондоні з країнами Антанти, Італія відмовилася від участі в Потрійний союз, і вступила у війну на боці його противників.
Троїстого союзу прийшов кінець. Німеччини та Австро-Угорщини вдалося створити нову коаліцію. Замість Італії, вже в ході світової війни, до союзу приєдналися одразу дві держави - Османська імперія (з 1914 р) і Болгарія (з 1915 р). Так виник Четверний союз. Країни, які входили в це військово-політичне об'єднання прийнято називати Центральними державами. Четверний союз припинив існування внаслідок ураження в I світовій війні. В результаті Австро-Угорська та Османська імперія розпалися, а Німеччина і Болгарія понесли значні територіальні втрати.