Політичний курс Китаю та Японії 17-18ст., метою якого було мексимальне обмеження контактів з іншими державами: а) анексія сусідніх територій б) самоізоляція в) загарбницькі війни г) колоніальні війни
Найвидатнішим князем галицько-волинського князівства безперечно є князь Данило Галицький Князь Галицько-Волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (тисяча двісті п'ятьдесят три) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни. У дитячі роки перебував «на виховання» (а фактично - під наглядом) при дворі угорського короля Ендре II ст. У 1211 був поставлений боярами на князювання в Галичі, але в 1212 вигнаний. У 1221 став княжити на Волині й в 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 р .. відзначився в битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновити Галицько-Волинське князівство батька, Данило Романович у 1238 за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Василю Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, а й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних службовців і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. При ньому було засновано міста Львів, Угровськ, Данилов, відновлено Дорогичин, зведено нові потужні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар в Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював заходи для запобігання нових вторгнень. Він поставив перед собою завдання об'єднати Русь для відсічі Золотій Орді і уклав союз з володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем. У 1245 в битві під Ярославлем Галицькі війська Данила розбили об'єднані полки угорських і польських феодалів і галицьких бояр, що завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського княжевства. Данило Галицький втрутився у війну за австрійський герцогський трон і на початку 1250-х рр. домігся визнання прав на нього для свого сина Романа. Женив молодшого сина Шварна з литовською княжною, сприяв його сходженню на литовський великокняжий престол. У 1252 р .. разом з братом Василем і синами організував визвольний похід проти монголо-татар на Волинь. Розраховуючи на західних союзників для протистояння Орді, погодився прийняти від папської курії в 1253 королівський титул; акт коронації Данила відбувся в р .. Дорогичин. Однак вести війну з татарами Данилу Романовичу довелося власними силами, причому вперше в історії Русі-України один з її князів завжди брав верх над непереможними, як тоді вважалося, монголо-татарами. У 1245-1264 рр. Данило був повновладним господарем Галицько Волинського князівства. Час князювання Данила Романовича був періодом найбільшого економічного, культурного піднесення і політичного посилення Галицько-Волинської держави. Останні роки життя Данило Романович хворів, майже втратив зір. У 1264 він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з найпотужніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були розділені між його і синами брата Василя. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло.
В ходе Северной войны со Швецией Россия вернула устье Невы и прочно укрепилась на берегах Балтийского моря. Осенью 1702 года в войска, сражавшиеся со шведами, прибыл сам Петр I. Вскоре выяснилось, что помимо прочих талантов царь обладает даром блестящего полководца. Русские взяли шведскую крепость Нотебург, стоявшую на месте старого новгородского Орешка. Обновив укрепления этой крепости, Петр назвал ее Шлиссельбургом, то есть «ключ-городом». Весной 1703 года войска спустились по Неве до места впадения в нее реки Охты и захватили шведскую крепость Ниеншанц. Чуть ниже этого укрепления в мае 1703 года Петр заложил Петропавловскую крепость и под ее защитой приступил к строительству на невских островах нового города. Для прикрытия устья Невы с моря на острове Котлин была основана военно-морская база Кроншлот, переименованная позднее в Кронштадт.
Новый город, основанный Петром I, сразу же получил имя Питербурх, или Санкт-Петербург (город Святого Петра). Первые постройки в нем появились на Березовском (Петроградском) и Васильевском островах, но вскоре центр был перенесен на левый берег Невы.
Строительство велось небывало быстрыми темпами, хотя и сталкивалось с большими трудностями. Место было болотистое и лесистое. Болота приходилось засыпать, а кустарники и деревья выкорчевывать. Строители жили впроголодь, в сырых землянках, работать им приходилось по восемнадцать часов в сутки, под кнутом надсмотрщика. Измученные непосильным трудом и тяжелыми условиями жизни, рабочие болели и умирали. Но царь Петр был неумолим. «Пополнять число убитых, -писал он в приказах, - новым набором по городам и губерниям, не считаясь с отговорками помещиков в
Б
Объяснение:
самоізоляція...,