Такого не вдалося навіть «азіатським тиграм», малим країнам Південно-Східної Азії, які у другій половині ХХ століття також здивували міжнародну спільноту високими темпами зростання. Динамічний розвиток КНР відбувається на очах у всього світу. Китай блискуче скористався дорогоцінною можливістю, що складалася з багатьох невипадкових факторів. За визнанням фахівців, це один з найбільш вражаючих прикладів економічного зростання кінця XX і початку XXI століття.
Щорічне 10-відсоткове економічне зростання протягом трьох десятиліть – явище дійсно унікальне. Лише кілька десятиліть п’ята частина людства перейшла від відсталості до сучасного укладу життя. За 40 років трансформації, реформ і модернізації країна не тільки вийшла на друге місце в світі за обсягом ВВП, але і досягла якісного прогресу в усіх напрямах розвитку держави. Експертна спільнота визнає, що це явище заслуговує на найуважніший аналіз, тим більше – з огляду на масштаби країни, її економічний потенціал і чисельність населення та ії місце на політичній арені.
Піднебесна змінюється щоденно. Сьогодні Китай є другим за величиною економічним суб’єктом світу, потужною промислово-торговельною державою, країною з найбільшим об’ємом золотовалютних резервів.
ЧОМУ ПІДНЕБЕСНІЙ ВДАЛОСЯ
Це питання вивчають чимало дослідників китайського феномену. Щоби реформи увінчалися успіхом, потрібно було «зібрати» в одному історичному моменті відразу цілу низку факторів, а саме: вигідне розташування по відношенню до світових ринків, дешева робоча сила, колосальний внутрішній ринок. Одним з важливих чинників була (і залишається) китайська діаспора. Китайці за кордоном залишаються китайцями не по паспорту, а по душі. Вони володіють великими фінансовими ресурсами, і ці фінансові ресурси у необхідний історичний проміжок часу були спрямовані до Китаю.
До важливих факторів дослідники відносять те, що у КНР збереглися міцна державна влада і ефективне управління, яке до становленню потужної відкритої економіки. У історично поворотний період китайці не послабили дисципліни управління. За часів реформ у Китаї ідеологія була повністю підпорядкована цілям економічного розвитку.
Ідеологія не перетворилася в набір догм, правильність яких ніхто і ніколи не повинен ставити під сумнів, а стала оболонкою для управлінської моделі, була збережена саме управлінська схема.
До зовнішньополітичних факторів сприяння політиці реформ і відкритості аналітики відносять і те, що ще з 1973 року Китай вже більше враховував зовнішній фактор, спираючись зокрема на доброзичливе ставлення до себе Заходу в період запеклого протиборства СРСР і США. США надали Китаю великі можливості в плані і технологічних ресурсів, і торгових перспектив. Пекін зумів «на марші» сповна скористатися цим протистоянням і зацікавленістю Заходу в Китаї. Європа і США до Китаю інтегруватися в світову економіку.
На форумі іноземних експертів у Шанхаї 22 травня 2014 р. голова КНР Сі Цзіньпін у наголосив: «Китай повинен завжди прагнути до нового знання. Незалежно від того, який рівень розвитку країни, Китай буде старанно вчитися у людей з різних країн світу, більш відкрито та інклюзивно посилювати взаємну терпимість з іншими країнами світу, а також взаєморозуміння та взаємний обмін, щоб підняти відкритість зовнішнього світу на новий рівень».
За каменным веком следовал бронзовый (он получил своё название от широко распространённого тогда сплава металлов - бронзы) . Эпоха бронзы началась в Западной Европе сравнительно поздно, около четырёх тысяч лет назад. Бронзу было гораздо легче обрабатывать, нежели камень, её можно было отливать в формы и шлифовать. Поэтому в бронзовом веке изготовляли всякого рода предметы обихода, богато украшенные орнаментом и обладающие высокой художественной ценностью. Орнаментальные украшения состояли большей частью из кругов, спиралей, волнистых линий и тому подобных мотивов. Особое внимание уделяли украшениям - они были крупного размера и сразу бросались в глаза.
Бронзовый век — выделяемая на основе данных археологии эпоха человеческой истории, характеризующаяся ведущей ролью изделий из бронзы, что было связано с улучшением обработки таких металлов как медь и олово, получаемых из рудных месторождений, и последующим получением из них бронзы. Бронзовый век является второй, поздней фазой эпохи раннего металла, сменившей медный век и предшествовавшей железному веку. В целом, хронологические рамки бронзового века: 35/33 — 13/11 вв. до н. э. , но у различных культур они отличаются. Общая периодизация
Выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. В начале бронзового века зона культур с металлом охватывала не более 8—10 млн кв км, а к его концу их площадь возросла до 40—43 млн кв км. На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций.
Ранний бронзовый век
Рубежом, отделявшим медный век от бронзового века, был распад Балкано-Карпатской металлургической провинции (1-я половина 4 тыс. ) и формирование ок. 35/33 вв. Циркумпонтийской металлургической провинции. В пределах Циркумпонтийской металлургической провинции, доминировавшей на протяжении раннего и среднего бронзового века, были открыты и начали эксплуатироваться меднорудные центры Южного Кавказа, Анатолии, Балкано-Карпатского региона, Эгейских островов. К западу от неё функционировали горно-металлургические центры Южных Альп, Иберийского полуострова, Британских островов, к югу и юго-востоку металлоносные культуры известны в Египте, Аравии, Иране и Афганистане, вплоть до Пакистана.
Место и время открытия получения бронзы достоверно неизвестно. Можно предположить, что бронза была одновременно открыта в нескольких местах. Самые ранние оловянные изделия с примесями бронзы обнаружены в Ираке и Иране и датируются концом 4 тысячелетия д. н. э. Но есть свидетельства и более раннего появления бронзы в Таиланде в 5-ом. тысячелетии д. н. э. Содержащие примеси мышьяка изделия из бронзы производились в Анатолии и по обе стороны Кавказа в раннем 3-ем. тысячелетии до н. э. А некоторые бронзовые изделия майкопской культуры датируются ещё серединой 4-го тысячелетия д. н. э. Хотя этот вопрос спорный и другие результаты анализов говорят о том, что те же самые Майкопские бронзовые изделия изготовлены в середине 3-го тысячелетия д. н. э.
С началом бронзового века оформились и начали активно взаимодействовать два блока человеческих сообществ Евразии. Южнее центрального складчатого горного пояса (Саяно-Алтай — Памир и Тянь-шань — Кавказ — Карпаты — Альпы) сформировались общества со сложной социальной структурой, хозяйством, основанном на земледелии в комплексе с животноводством, здесь появились города, письменность, государства. Севернее, в Евразийской степи сформировались воинственные общества подвижных скотоводов.
За каменным веком следовал бронзовый (он получил своё название от широко распространённого тогда сплава металлов - бронзы) . Эпоха бронзы началась в Западной Европе сравнительно поздно, около четырёх тысяч лет назад. Бронзу было гораздо легче обрабатывать, нежели камень, её можно было отливать в формы и шлифовать. Поэтому в бронзовом веке изготовляли всякого рода предметы обихода, богато украшенные орнаментом и обладающие высокой художественной ценностью. Орнаментальные украшения состояли большей частью из кругов, спиралей, волнистых линий и тому подобных мотивов. Особое внимание уделяли украшениям - они были крупного размера и сразу бросались в глаза.
Бронзовый век — выделяемая на основе данных археологии эпоха человеческой истории, характеризующаяся ведущей ролью изделий из бронзы, что было связано с улучшением обработки таких металлов как медь и олово, получаемых из рудных месторождений, и последующим получением из них бронзы. Бронзовый век является второй, поздней фазой эпохи раннего металла, сменившей медный век и предшествовавшей железному веку. В целом, хронологические рамки бронзового века: 35/33 — 13/11 вв. до н. э. , но у различных культур они отличаются. Общая периодизация
Выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. В начале бронзового века зона культур с металлом охватывала не более 8—10 млн кв км, а к его концу их площадь возросла до 40—43 млн кв км. На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций.
Ранний бронзовый век
Рубежом, отделявшим медный век от бронзового века, был распад Балкано-Карпатской металлургической провинции (1-я половина 4 тыс. ) и формирование ок. 35/33 вв. Циркумпонтийской металлургической провинции. В пределах Циркумпонтийской металлургической провинции, доминировавшей на протяжении раннего и среднего бронзового века, были открыты и начали эксплуатироваться меднорудные центры Южного Кавказа, Анатолии, Балкано-Карпатского региона, Эгейских островов. К западу от неё функционировали горно-металлургические центры Южных Альп, Иберийского полуострова, Британских островов, к югу и юго-востоку металлоносные культуры известны в Египте, Аравии, Иране и Афганистане, вплоть до Пакистана.
Место и время открытия получения бронзы достоверно неизвестно. Можно предположить, что бронза была одновременно открыта в нескольких местах. Самые ранние оловянные изделия с примесями бронзы обнаружены в Ираке и Иране и датируются концом 4 тысячелетия д. н. э. Но есть свидетельства и более раннего появления бронзы в Таиланде в 5-ом. тысячелетии д. н. э. Содержащие примеси мышьяка изделия из бронзы производились в Анатолии и по обе стороны Кавказа в раннем 3-ем. тысячелетии до н. э. А некоторые бронзовые изделия майкопской культуры датируются ещё серединой 4-го тысячелетия д. н. э. Хотя этот вопрос спорный и другие результаты анализов говорят о том, что те же самые Майкопские бронзовые изделия изготовлены в середине 3-го тысячелетия д. н. э.
С началом бронзового века оформились и начали активно взаимодействовать два блока человеческих сообществ Евразии. Южнее центрального складчатого горного пояса (Саяно-Алтай — Памир и Тянь-шань — Кавказ — Карпаты — Альпы) сформировались общества со сложной социальной структурой, хозяйством, основанном на земледелии в комплексе с животноводством, здесь появились города, письменность, государства. Севернее, в Евразийской степи сформировались воинственные общества подвижных скотоводов.
Такого не вдалося навіть «азіатським тиграм», малим країнам Південно-Східної Азії, які у другій половині ХХ століття також здивували міжнародну спільноту високими темпами зростання. Динамічний розвиток КНР відбувається на очах у всього світу. Китай блискуче скористався дорогоцінною можливістю, що складалася з багатьох невипадкових факторів. За визнанням фахівців, це один з найбільш вражаючих прикладів економічного зростання кінця XX і початку XXI століття.
Щорічне 10-відсоткове економічне зростання протягом трьох десятиліть – явище дійсно унікальне. Лише кілька десятиліть п’ята частина людства перейшла від відсталості до сучасного укладу життя. За 40 років трансформації, реформ і модернізації країна не тільки вийшла на друге місце в світі за обсягом ВВП, але і досягла якісного прогресу в усіх напрямах розвитку держави. Експертна спільнота визнає, що це явище заслуговує на найуважніший аналіз, тим більше – з огляду на масштаби країни, її економічний потенціал і чисельність населення та ії місце на політичній арені.
Піднебесна змінюється щоденно. Сьогодні Китай є другим за величиною економічним суб’єктом світу, потужною промислово-торговельною державою, країною з найбільшим об’ємом золотовалютних резервів.
ЧОМУ ПІДНЕБЕСНІЙ ВДАЛОСЯ
Це питання вивчають чимало дослідників китайського феномену. Щоби реформи увінчалися успіхом, потрібно було «зібрати» в одному історичному моменті відразу цілу низку факторів, а саме: вигідне розташування по відношенню до світових ринків, дешева робоча сила, колосальний внутрішній ринок. Одним з важливих чинників була (і залишається) китайська діаспора. Китайці за кордоном залишаються китайцями не по паспорту, а по душі. Вони володіють великими фінансовими ресурсами, і ці фінансові ресурси у необхідний історичний проміжок часу були спрямовані до Китаю.
До важливих факторів дослідники відносять те, що у КНР збереглися міцна державна влада і ефективне управління, яке до становленню потужної відкритої економіки. У історично поворотний період китайці не послабили дисципліни управління. За часів реформ у Китаї ідеологія була повністю підпорядкована цілям економічного розвитку.
Ідеологія не перетворилася в набір догм, правильність яких ніхто і ніколи не повинен ставити під сумнів, а стала оболонкою для управлінської моделі, була збережена саме управлінська схема.
До зовнішньополітичних факторів сприяння політиці реформ і відкритості аналітики відносять і те, що ще з 1973 року Китай вже більше враховував зовнішній фактор, спираючись зокрема на доброзичливе ставлення до себе Заходу в період запеклого протиборства СРСР і США. США надали Китаю великі можливості в плані і технологічних ресурсів, і торгових перспектив. Пекін зумів «на марші» сповна скористатися цим протистоянням і зацікавленістю Заходу в Китаї. Європа і США до Китаю інтегруватися в світову економіку.
На форумі іноземних експертів у Шанхаї 22 травня 2014 р. голова КНР Сі Цзіньпін у наголосив: «Китай повинен завжди прагнути до нового знання. Незалежно від того, який рівень розвитку країни, Китай буде старанно вчитися у людей з різних країн світу, більш відкрито та інклюзивно посилювати взаємну терпимість з іншими країнами світу, а також взаєморозуміння та взаємний обмін, щоб підняти відкритість зовнішнього світу на новий рівень».